ответ:
музыку 19 века принято делить на два периода: до появления великого композитора м.и. глинки, то есть, примерно до 1830-1840 годов, и после.
до – эпоха раннего романтизма, или «до – глинкинская»,
после в музыке наступает классический период.
музыки 19 века — «до – глинкинская» эпоха
в начале века в музыке царило смешение двух стилей – классицизма и романтизма. в первой половине 19 столетия произошли такие масштабные для россии события, как отечественная война, восстание декабристов; в обществе распространялись идеи великой французской революции, произошедшей незадолго до этого. все это не могло не отразиться на культуре страны. в появляются м.ю. лермонтов, в.ф. одоевский, в живописи – о.а.кипренский и к.п. брюллов. в музыкальной культуре россии 19 века также слышны отголоски романтизма, который по-настоящему захлестнет страну с приходом м.и. глинки.
Стройовий (парадний, церемоніальний) виконується на парадах та в інших випадках урочистого проходження військ (стройовий огляд частини).
Похідний (або швидкий) — виконується на стройових та святкових маршах.
Фанфарний — мелодія з урочистими сигнальними темами, які виконують фанфари, прикрашені прапорами з емблемами, золотими шнурами та кистями, надає військовому церемоніалу особливу святковість. Різновидом фанфар також є туш.
Зустрічний — під час зустрічі та супроводі прапора, прямих начальників, тощо.
Траурний (або поховальний) — виконується на похованнях та при покладанні вінків.
Класифікується марш у залежності від швидкості руху та події до котрої його приурочено:
Похідні марші за темпом мають відповідати похідному пересуванню особового складу 110—120 кроків на хвилину.
Церемоніальний марш, в 4/4 повільніше за швидкий марш, який пишеться в 2/4 або в 4/4 alla breve.
Поховальний марш має однакові рухи з церемоніальним або ще повільніші, пишеться в мінорі, а тріо в мажорі.