Мюзикл — це жанр музичної вистави або музичного фільму, основу якого складають спів і хореографічні номери. Усе це об’єднано єдиним художнім задумом. Мюзикл — один з наймолодших жанрів сучасного музичного театру. Дехто вважає його американським різновидом оперети.
Пригадайте оперети і мюзикли, які ви слухали раніше. Поміркуйте, у чому полягає їхня відмінність.
Головна відмінність між оперетою і мюзиклом полягає у значенні музики в порівнянні з розмовними сценами. Музика в мюзиклі є одним із засобів музично-сценічного монтажу поряд з хореографією, пластикою, постановочними ефектами тощо.
Від інших різновидів драматичних творів для музичного театру (опера, оперета, балет) мюзикл вирізняється передусім синтетичністю: ані вокальні, ані танцювальні номери, ані музичний супровід у мюзиклі не є самодостатніми — вони лише слугують рівноправними засобами передання змісту. Сюжет, образи дійових осіб, ідейний зміст відіграють у мюзиклі велику роль, тому мюзикл, на відміну від опери та оперети, як правило, прийнято виконувати мовою, зрозумілою глядачеві, тобто сучасного побутовою та естрадною мовою музики
Объяснение:
В последнее время изучение проблемы агрессивного поведения человека стало едва ли не самым популярным направлением исследовательской деятельности психологов всего мира. В Европе и Америке на эту тему написано огромное количество статей и книг, регулярно проводятся международные конференции, симпозиумы и семинары по этой проблематике. И, конечно, речь идет не о научной моде, а о специфической реакции психологического сообщества на беспрецедентный рост агрессии и насилия в «цивилизованном» двадцатом веке. Невозможно сегодня представить себе такую газету, журнал или программу радио- и телевизионных новостей, где не было бы ни одного сообщения о каком-либо акте агрессии или насилия. За последнее десятилетие во всем мире, особенно в странах СНГ, отмечается рост насильственных действий, сопряженных с особой жестокостью над людьми. Особенно остро, в настоящий момент, является проблема роста детской преступности и ассоциальности.
В связи с этим, перед психологами и педагогами возникли вопросы, касающиеся детской агрессии. Следует отметить, что сама по себе тема «детской агрессивности» долгое время была закрыта и поэтому не получила должной разработки в отечественной психологии. Даже в настоящее время публикации на эту тему у нас единичны, и представляют собой, главным образом, обзор зарубежных исследований.
