людвиг ван бетховен (1770-1827) – великий композитор, пианист и дирижер, представитель музыкального направления «венский классицизм».
бетховен родился предположительно 16 декабря (точно известна только дата его его крещения — 17 декабря) 1770 года в городе бонн в музыкальной семье. с детства его стали обучать игре на органе, клавесине, скрипке, флейте.
грубый, самолюбивый на людях композитор был открытым, доброжелательным по отношению к друзьям. творчество бетховена следующих лет наполнено новыми произведениями: первая, вторая симфонии, «творение прометея», «христос на масличной горе». однако дальнейшая жизнь и работа бетховена были осложнены развитием болезни уха – тинита.композитор уединяется в городе гейлигенштадте. там он работает над третьей – героической симфонией. полная глухота отделяет людвига от внешнего мира. однако даже это событие не может заставить его прекратить сочинять. по мнению критиков, третья симфония бетховена полностью раскрывает его величайший талант. опера «фиделио» ставится в вене, праге, берлине.
в 1802-1812 годах бетховен писал сонаты с особым желанием и рвением. тогда были созданы целые серии произведений для фортепиано, виолончели, знаменитая девятая симфония, торжественная месса.26 марта 1827 года бетховен умер от болезни печени.многие произведения людвига ван бетховена стали классикой не только для взрослого слушателя, а и для детей. великому композитору установлено около ста памятников по всему миру.
Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
