Відповідь:Пам'ятки мистецтва Північного Причорномор'я і Скіфії Розгляньте зразки скіфського мистецтва. Що вас дивує чи вражає? Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства. Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя). Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї. Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам'яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби. Нікопольська срібна амфора Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за до лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна ігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали). Зразки «скіфського золотарства»: гребінь із кургану Солоха (Запорізька обл.); перстень із Тіри; пластина із зображенням оленя Які образи й сюжети зображено? Зверніть увагу на художні й технічні особливості виробів, виразність постатей людей, поз і рухів тварин. З історії шедевра До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад 30 см. Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин. Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки. Ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, паяння, інкрустацію.
О чем рассказывает его музыка? О людях, об их радостях и горестях, об их любви, об их жизни. Вот почему его музыка по-настоящему национальна...
Д. Шостакович.
Американский композитор, пианист. В музыкальном стиле Гершвина органически сочетаются черты импровизации, джаза, элементы афро-американского фольклора, американской эстрадной музыки и различных форм европейской музыки, в том числе фортепьянного стиля Ф. Листа и С.В. Рахманинова (в «Рапсодия в блюзовых тонах»), французского импрессионизма, веризма, балладной оперы. В музыкально-сценических сочинениях (опереттах, ревю, мюзиклах) нередко обращался к злободневным общественно-политическим темам. Гершвин - виднейший представитель симфонического джаза. Особенности его стиля - сочетание традиций джаза с формами европейской музыкальной классики - оперной, симфонической, концертной. Творчество Гершвина отличается оригинальностью, несмотря на заметные различные влияния (в «Рапсодия в блюзовых тонах» - виртуозность фортепианного стиля Ф. Листа и С.В. Рахманинова, в фортепианном концерте - традиции французских импрессионистов). Музыкальный язык Гершвина отличается непосредственностью, красочностью, острым юмором. Большое место в его творчестве занимают мюзиклы. В духе гротеска написаны им симфонические сюиты. Популярность приобрели его эстрадные песни.
В 1924 г. состоялось исполнение одного из лучших сочинений композитора Джоджа Гершвина «Рапсодии в стиле блюз» для фортепиано и симфонического оркестра. Партию рояля исполнял автор. Новое произведение вызвало большой интерес американской музыкальной общественности. На премьере «Рапсодии с огромным успехом, присутствовали С. Рахманинов, Ф. Крейслер, Я. Хейфец, Л. Стоковский и др.
Однажды Гершвин случайно прочитал в газете, что по заказу Уайтмена работает над джазовым концертом, хотя на самом деле даже не собирался писать подобное произведение. Решив, что это ошибка, он позвонил своему «шефу» и выяснил, что тот действительно внес еще несуществующее сочинение в программу предстоящего концерта, где авторитетные музыкальные критики на основе должны были ответить на животрепещущий во что есть американская музыка?». Гершвину не оставалось ничего, кроме как согласиться. Так родилась «Рапсодия в стиле блюз» («Rhapsody in Blue»), в названии которой обыгрываются два значения английского слова «Ыuе» лирическая песня (блюз) и голубой цвет.
Рапсодия выявила яркость и оригинальность композиторского дарования Гершвина. В его музыке воплотилась самобытная красота раннего джаза – его бьющая через край темпераментность, свободная импровизационность, тесная связь с афро- американским фольклором, синкопированные ритмы, необычное блюзовое интонирование.
Прежде чем разбирать музыкальное произведение, попытаюсь дать определения таким понятиям которые непосредственно связаны с рождением рапсодии, это: Джаз (англ. jazz) — форма музыкального искусства, возникшая в конце XIX — начале XX века в США в результате синтеза африканской и европейской культур и получившая впоследствии повсеместное рас Характерными чертами музыкального языка джаза изначально стали импровизация, изощрённый ритм, основанный на синкопированных фигурах и уникальный комплекс приёмов исполнения ритмической фактуры.
Импровизация (фр. improvisation, итал. improvvisazione, от лат. improvisus — неожиданный, внезапный) — произведение искусства, которое создаётся во время процесса исполнения, либо собственно процесс его создания. Импровизации создаются во многих видах художественного творчества: в поэзии, музыке, танце, театре и др. Истоками импровизации является народное творчество. К импровизации относят жанр экспромта.
Афроамериканская музыка (англ. Afro-American music) — американская народная музыка, возникшая от смешения элементов африканской и европейской музыкальных культур и сформировавшаяся условно за период XVI—XIX вв. Жанровые виды: вокальная музыка (уорк-сонг, баллады, спиричуэлс, блюзы), инструментальная музыка и джаз. Впервые термин был введен в 1914 гг. музыкальным критиком Г. Кребилом и ныне применяется по отношению к афроамериканскому фольклору.
