В українській народній музиці велику роль відіграють ударні та шумові інструменти, виникнення яких сягає своїм корінням у сиву давнину. Різноманітні брязкальця, пустотілі раковини, калатальця — все це використовувалося для подачі сигналів, а пізніше — для ритмічної організації музики. Цю ж функцію виконували часто і такі речі побутового вжитку, як деркач, било, калатало, що були невід'ємними супутниками сторожів. В народній музиці, що супроводжувала ігри, весілля, календарні, релігійні свята та обряди, широко використовувалися такі предмети побутового вжитку, як ложки, рубель з качалкою. Можна зустріти народні кастаньєти, зроблені з двох дерев'яних спарених ложок. На них музикант відбиває різноманітні ритмічні малюнки, імітує цокіт кінських копит.Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є бубон (решітка). Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою, — це найпростіша конструкція бубна, що був відомий в Україні ще за часів Київської Русі. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки, гарне оздоблення змінили вигляд бубна, що завжди супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорізького.Із західних областей України в інші регіони республіки прийшов екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься бугай. У невеликій конусоподібній діжечці верхній отвір обтягнуто шкірою. До неї в центрі прикріплено пучок конячого волосся. Музикант зволоженими у квасі руками сіпає за волосся і видобуває найстійкіші звуки акорду Ймовірно першим барабаном був порожній стовбур дерева, на який натягали шкіру рептилій або риб. Пізніше стали використатися шкіри тварин, убитих на полюванні, з'явилися перші ціпки. Для прикріплення шкіри до корпуса застосовувалося кілька різних методів: цвяхи, клей, заклепки, шнур навколо корпуса й т.п.Прообраз малого барабана швидше за все прийшов в Іспанію від арабів і спочатку був сугубо фольклорним інструментом. Спочатку звук з барабана видобували руками, а пізніше стали використати ціпки округлої форми. Настроювання барабана здійснювалося шляхом стягування мембран жилами, мотузками й пізніше за до металевих натяжних кріплень, які натягали або послабляли мембрани, і завдяки цьому звук барабана змінював свій тон. У різні часи й у різних народів були зовсім не схожі один на одного інструменти. Біля 14-го століття він починає використатися у військах. Тоді ж з'являються жильні струни, натягнуті уздовж поверхні нижньої шкіри. Старший брат малого барабана — теноровий барабан — також використався в армії як зі струнами, так і без.
Самый древний удар.инструмент - барабан, сам.молодой - ханг. Ударные инструменты:литавры, бубен, бонго,дабыл, том-томы,треугольник, ксилофон, тарелки,маримба, ксилофон, маримба, колокольчики,там-там, кастаньеты,била,большой, малый барабаны,гонг, джембе,тимбалес,тамбурин,кабаса, шейкеры,трещотка. челеста, рояль и др. По звуковысотности:ударные с определенной высотой звучания и с неопределенной высотой звучания, например, колокольчики,литавры. ксилофон (опред.высота звучания) и большой барабан (неопр.выс.зв-я). По звукообразованию:на мембранофона (бубен) и идиофоны:1)металлические (треугольник);2)деревянные (ксилофон). Особняком стоит цимбалы и фортепиано/рояль. Мембрана - инструмент, где звучащим телом становится натянутая мембрана из кожи/пластика.
Особенность драматургии «Ивана Сусанина» заключается в сочетании нескольких оперных жанров: героико-исторической оперы (сюжет) ; черты народной музыкальной драмы. Черты (не полное воплощение) – потому что в народной музыкальной драме образ народа должен пребывать в развитии (в опере он – активный участник действия, но статичен) ; черты эпической оперы текст украден (неторопливость сюжетного развития, особенно в начале) ; черты драмы ( активизация действия с момента появления поляков) ; черты лирико-психологической драмы, связанные, в основном, с образом главного героя.
Хоровые сцены этой оперы Глинки восходят к ораториям Генделя, идеи долга и самопожертвования – к Глюку, живость и яркость характеров – к Моцарту. Или более подробный:
Опера Глинки "Иван Сусанин" - героическая народная музыкальная драма. Это первая отечественная опера, основанная на непрерывном музыкальном развитии без разговорных вставок. Сюжетом для создания оперы послужило предание о героическом подвиге костромского крестьянина Ивана Сусанина во время оккупации России иностранными захватчиками. Поляки уже были изгнаны из Москвы, но отдельные их отряды еще бродили по стране. Один из таких отрядов забрел в село Домнино, где жил Иван Сусанин. Он согласился стать проводником, но завёл отряд в непроходимые болота и сам погиб там. Этот подвиг вдохновил поэта-декабриста Рылеева, написавшего думу "Иван Сусанин". В опере четыре действия и эпилог.
Первое действие - происходит в селе Домнино, где живет Иван Сусанин с дочерью Антонидой и приёмным сыном Ваней.
Антонида ждёт своего жениха ратника Собинина и мечтает о свадьбе. Прибывает Собинин, можно играть свадьбу и Сусанин благословляет Антониду и Собинина.
Первое действие - характеристика русского народа, начинается с хоровой интродукции, в ней два хора - мужской и женский.
Мужской хор. Его мелодия близка русским народным песням. Мелодия женского хора близка хороводным песням.
Каватина и рондо Антонины раскрывает типичные черты русской девушки - нежность, верность и простоту. "Ах, ты, поле, поле ты моё". Каватина сменяется изящным оживлённым рондо. Характер музыки светлый и радостный. "Солнце тучи не закроют". Один из центральных номеров первого действия трио "Не томи родимый" передаёт грустные переживания Антониды и Собинина. Его мелодия построена на интонациях бытовых городских песен. Та же мелодия звучит в партии Сусанина. Отдельные песенные фразы певцов перекликаются и отвечают друг другу.
Второе действие. Бал в замке польского короля Сигизмунда. Поляки хвастают своими победами, но появляется гонец и сообщает, что Минин и Пожарский собирают народное ополчение, чтобы разгромить врага. Большой отряд поляков собирается в поход. Во втором действии звучит танцевальная музыка. Четыре танца: польский полонез, краковяк вальс и мазурка звучат один за другим. Открывается действие Полонезам. Мелодии Полонеза и Мазурки в дальнейшем всюду сопровождают появление поляков. Этими танцами Глинка характеризует гордых и надменных поляков.
Третье действие. В доме Сусанина готовятся к свадьбе. Появляются поляки и требуют, чтобы Сусанин указал им дорогу на Москву. Сусанин украдкой посылает Ваню предупредить русские отряды об опасности, сам решает завести поляков в непроходимую глушь. Антонида в слезах, она опасается за жизнь отца. Появляется Собинин и решает вместе с крестьянами отправиться на поиски Сусанина.
Основные сцены этого действия:
Песня Вани "Как мать убили" - задушевная песня мальчика - сироты близка русским народным песням;
Сцена Сусанина с поляками - музыкальная характеристика поляков выражена ритмами полонеза и мазурки. Музыкальная речь Сусанина полна серьёзного достоинства патриота своей Родины. В реплике Сусанина "Велик и свят наш край родной" зарождается тема хора "Славься".
Свадебный хор "Разгулялись" - близок русским свадебным песням, музыка его светла и безмятежна.
Песня-романс Антониды "Не о том скорблю, подруженьки" - одна из самых поэтичных стран
В народній музиці, що супроводжувала ігри, весілля, календарні, релігійні свята та обряди, широко використовувалися такі предмети побутового вжитку, як ложки, рубель з качалкою. Можна зустріти народні кастаньєти, зроблені з двох дерев'яних спарених ложок. На них музикант відбиває різноманітні ритмічні малюнки, імітує цокіт кінських копит.Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є бубон (решітка). Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою, — це найпростіша конструкція бубна, що був відомий в Україні ще за часів Київської Русі. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки, гарне оздоблення змінили вигляд бубна, що завжди супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорізького.Із західних областей України в інші регіони республіки прийшов екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься бугай. У невеликій конусоподібній діжечці верхній отвір обтягнуто шкірою. До неї в центрі прикріплено пучок конячого волосся. Музикант зволоженими у квасі руками сіпає за волосся і видобуває найстійкіші звуки акорду Ймовірно першим барабаном був порожній стовбур дерева, на який натягали шкіру рептилій або риб. Пізніше стали використатися шкіри тварин, убитих на полюванні, з'явилися перші ціпки. Для прикріплення шкіри до корпуса застосовувалося кілька різних методів: цвяхи, клей, заклепки, шнур навколо корпуса й т.п.Прообраз малого барабана швидше за все прийшов в Іспанію від арабів і спочатку був сугубо фольклорним інструментом. Спочатку звук з барабана видобували руками, а пізніше стали використати ціпки округлої форми. Настроювання барабана здійснювалося шляхом стягування мембран жилами, мотузками й пізніше за до металевих натяжних кріплень, які натягали або послабляли мембрани, і завдяки цьому звук барабана змінював свій тон. У різні часи й у різних народів були зовсім не схожі один на одного інструменти. Біля 14-го століття він починає використатися у військах. Тоді ж з'являються жильні струни, натягнуті уздовж поверхні нижньої шкіри. Старший брат малого барабана — теноровий барабан — також використався в армії як зі струнами, так і без.