Объяснение:
«Біла ворона» – оперна народна драма, втілена засобами джаз-, поп- і хард-року. В її основу покладено драматичну поему про життя і трагічну загибель легендарної французької завойовниці Жанни д’Арк. Орлеанська Діва зуміла вщент переломити хід Столітньої війни, очоливши французький народ і привівши його до перемоги. Однак, зведений нею на трон король Франції Карл VII, зрадив її та віддав на поталу ворогам. 30 травня 1431 року Жанна була спалена живцем на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство та носіння чоловічого одягу». Ім’я дівчини стало справжнім символом жаги до свободи й самопожертви заради любові до Батьківщини.
Поетичний текст Ю. Рибчинського має глибоко емоційний характер, властивий жанру рок-опери. Лібрето сповнене значною кількістю художніх засобів – філософських узагальнень, аналогій, алегорій тощо. Музичне вирішення вистави з максимальною точністю розкриває драматичні події лібрето. Тут Г. Татарченко висвітлив основні риси свого індивідуального композиторського почерку. Його світосприйняття зосереджене на двох іпостасях – інтелектуальному трактуванні рок-музики та академічних постмодерних прагненнях до синкретизму, подолання меж між кітчем й інтелектуальним мистецтвом. Техніка монтажу, використання алюзій до класичних зразків, постійна зміна виразових засобів – все це властиве творчості митця. За визначенням композитора, домінантою його творчого бачення в опері «Біла ворона» є принцип «стильової еклектики».Опера має номерну структуру. Кожен з її компонентів збагачений характерними ритмоінтонаційними зворотами, властивими сучасній поп-музиці та джазу водночас. Музична драматургія твору насичена розгалуженою системою лейтмотивів (лейтмотив свободи, лейтмотив Жанни, лейтмотив народу «Слава, Жанно» тощо). У вокальних партіях героїв відчутне пісенне начало, що межує з елементами декламації. Центральне місце у драматургії рок-опери, яке заразом виконує роль філософського узагальнення, відведено двом номерам – «Свободі» з І дії та «Білій вороні» з ІІ дії. Їх вирізняє маршова ритмічна основа, досягнена остинато ударних, чітка артикуляція та декламаційний характер мелодичної лінії. Жанровий аспект твору позначений використанням естрадних стилів. Рок-н-рол допомагає розкриттю образу королівського двору, блюз, соул, поп-рок – притаманні образу головної героїні. Масові сцени композитор вирішує, послуговуючись традиціями французької народної музики. Також тут можна говорити й про сонорні ефекти, зокрема застосування лейттембру. Акустичні духові інструменти, зокрема гобой, саксофон, зосереджені навколо образу Жанни; електрогітара та ударні (литаври, барабан) пов’язані з образом ворогів, або ж з переломними моментами опери. Драматичний фінал супроводжують мелодичні ремінісценції (інтонації з дуету головних героїв з І дії, головні лейтмотиви опери), який композитор втілює засобами поліфонії, поліфактури.
Прем’єра «Білої ворони» відбулася у Львові напередодні проголошення Україною незалежності й увінчалася неабияким успіхом. 1989 рік знаменував появу першої української рок-опери, а відтак і естрадних шлягерів у виконанні співаків популярної музики того часу – В. Леонтьєва, Т. Гвердцителі, О. Малініна, М. Караченцова, В. Білоножко та інших. Пісні стали настільки відомими, що виникла необхідність у записі платівки, яка в радянські часи розпаду, багатьма заслуховувалася «до дір».
В первом действии мы знакомимся с Иваном Сусаниным и Антонидой, его дочерью. Действия происходят в одном из сел близ Костромы. Сусанин говорит своей дочери о том, что поляки готовят новое наступление, что до тех пор, пока противники не отступят, свадьбы Антониды с ее возлюбленным не видать. На пороге появляется Собинин с вестью о том, что готовятся избрать нового царя, после которой Иван дает добро на свадьбу его дочери.
Второе действие проходит на балу в Польше. Поляки, ожидая победу над Москвой, танцуют и веселятся. Танцы резко прекращаются, так как приходит плохая для поляков весть об избрании царя. Несколько человек взбираются на сцену и говорят о своем намерении отправиться в Москву с целью захватить царя Михаила Федоровича. После этого веселье продолжается как ни в чем не бывало.
Действие третье. Сусанин сообщает своему сыну об избрании царя, а также благословляет Антониду и Собинина. Когда стемнело, приехали поляки с отвести их к царю. Иван Сусанин решил провести их по непроходимым дорогам, а своему сыну дал наставление, чтобы тот отправился к царю и уведомил его об опасности. Антониде же он сказал провести свадьбу без него, так как вернется он нескоро. После того, как Сусанин и поляки скрылись из вида, Антонида поведала Собинину о том, что ее отец попал в плен. Собинин и вооруженные односельчане намереваются Сусанина и отправляются вслед за ним.
Четвертое действие. Ваня прибыл к Царскому двору, где поведал боярам обо всем, что произошло, и так как царя во дворе не было, Ваня вынужден был отправиться к нему. Тем временем Сусанин завел поляков еще глубже в лес, и они, измученные и думающие, что он случайно сбился с пути, устроили ночлег. Когда противники уснули, Иван, мысленно попрощавшись со всеми родными, также отходит ко сну. Поляки просыпаются, понимают, что Сусанин нарочно завел их в глушь и убивают его.
В эпилоге показывается массовое народное гуляние в честь царя, и только Ваня, Антонида и Собинин находятся в трауре, вспоминая Сусанина, который пожертвовал своей жизнью ради жизни Михаила Федоровича.
