Жив собі колись в одному селі чоловік на ім’я Генгоро. І був у нього дивовижний барабан. Ударить він у той барабан з одного боку, скаже: «Носе, витягуйся!» – і ніс видовжується. Вдарить з другого боку, скаже: «Носе, зменшуйся!» – і ніс укорочується. Прийде до нього дівчина на порі й просить: – Пане Генгоро, трохи видовжіть мені носа. Генгоро вдарить по барабану з одного боку, скаже: «Дівочий носе, витягуйся!» – і приплюснутий ніс стає рівненьким. Прийде кирпатий хлопець і просить: – Пане Генгоро, вирівняй мого носа. Генгоро вдарить по барабану з другого боку–і ніс стає рівним. Отим-то всі селяни любили Генгоро, ніхто про нього і слова лихого не казав. Та якось заманулося Генгоро перевірити, наскільки видовжується людський ніс. Він забув про свою обіцянку служити людям тільки на радість, ліг горілиць у лузі на траві та й почав бити в барабан. – Носе, витягуйся! Носе, витягуйся! Ніс Генгоро видовжувався, аж поки сягнув даху високого будинку. Та Генгоро не переставав барабанити: – Носе, витягуйся! Носе, витягуйся! Ніс його уже сягнув гірських вершин. Генгоро стало важко дихати, але він не вгавав: – Носе, витягуйся! Носе, витягуйся! Тепер кінчик носа торкався хмари. Та саме в той час на Небесній Річці будували міст. Якраз тоді, коли там показався ніс Генгоро, теслярі майстрували поруччя. – А от і стовп! Нічого не підозрюючи, вони міцно прив’язали поруччя до носа Генгоро. «Ой, ніс уже не видовжується!» – подумав Генгоро і ще дужче забив у барабан, приказуючи: – Носе, витягуйся! Носе, витягуйся! Однак ніс уже його не слухався. До того ж, його кінчик почав свербіти. «Мабуть, за щось зачепився. Треба вкоротити і перевірити»,– вирішив Генгоро. – Носе, зменшуйся! Носе, зменшуйся! І ніс почав укорочуватися – та водночас Генгоро завис над землею. – Ой, що це таке? Хтось тримає мене за ніс! Треба поспішати! Генгоро несамовито бив у барабан і швидко піднявся понад хмари. Міст уже був готовий, теслярі пішли. – Який дурень прив’язав мене тут?! Генгоро розплутав мотузку – і полетів з моста сторчголов. – Рятуйте! Рятуйте! – закричав він і шубовснув у велике озеро. Захлинаючись водою, Генгоро насилу виплив і раптом відчув, що став легеньким-легесеньким. «Ну, дякувати долі, живий!» – подумав він. Справді, він урятувався, але перетворився у карася. Ось чому ще й тепер в озері Біва живе риба «генгоробуна» – карась «генгоро».
ТРАНСКРИПЦИЯ, в музыке - переложение произведения для другого инструмента или свободная, часто виртуозная переработка его для того же инструмента.
ИНТЕРПРЕТАЦИЯ (от лат. interpretatio - разъяснение, истолкование) - процесс звуковой реализации нотного текста. И. зависит от эстетич. принципов школы или направления, к которым принадлежит артист, от его индивидуальных особенностей и идейно-художеств. замысла. И. предполагает индивидуальный подход к исполняемой музыке, активное к ней отношение, наличие у исполнителя собств. творч. концепции воплощения авторского замысла. До нач. 19 в. искусство И. было тесно связано с комп. творчеством: как правило, композиторы сами исполняли свои соч. Развитие И. обусловлено активизацией конц. деятельности. Как самостоят. искусство И. приобретает особое значение с 20-30-х гг. 19 в. В исполнит. практике утверждается новый тип музыканта-интерпретатора - исполнителя произв. др. композиторов (К. Шуман, X. фон Бюлов и др.). Параллельно существует традиция авторского исполнительства.
Б53: до - ми - соль М53: до - ми♭ - соль Б6: до - ми♭ - ля♭ М6: до - ми - ля Б64: до - фа - ля М64: до - фа - ля♭ ув53: до - ми - соль# ум53: до - ми♭ - соль♭ D7: до - ми - соль - си♭ D65: до - ми♭ - соль♭ - ля♭ D43: до - ми♭ - фа - ля D2: до - ре - фа# - ля мVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭ умVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭♭
