Объяснениві́нтове ко́ло (або ква́рто-кві́нтове ко́ло) — система розміщення тональностей за ступенем споріднененості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні — за чистими квінтами вниз.
При русі по колу за годинниковою стрілкою, кожна наступна тональність матиме на один дієз більше від попередньої, а проти годинникової — на один бемоль більше.
Оскільки октава складається з 12 півтонів, кварта — з 5, а квінта — з 7, то 12 кварт або 12 квінт становлять кілька октав, отже кожна тринадцята тональність енгармонічно збігатиметься з вихідною. Насправді точний збіг відбувається лише при рівномірно-темперованому строї (де квінта визначається як інтервал між двома тонами зі співвідношенням частот {\displaystyle 2:2^{7/12}}{\displaystyle 2:2^{7/12}}), відраховуючи ж квінти в натуральному строї (де квінта визначається як інтервал між двома тонами зі співвідношенням частот {\displaystyle 2:3}{\displaystyle 2:3}), кожен тринадцятий звук відрізнятиметься від вихідного на інтервал піфагорової коми. Саме ця розбіжність і призвела до ствердження рівномірно-темперованого строю у практиці настроювання музичних інструментів. Теоретично коло є незамкненим і може містити необмежену кількість енгармонічно рівних тональностей (напр. His=C=Deses; Ais=B=Ceses; тощо), на практиці, однак, використовуються лише ті тональності, які мають не більше 7 знаків біля ключа, відтак енгармонічне коло містить лише три мажорні (H — Ces, Fis — Ges, Cis — Des) та три мінорні (as — gis, es — dis, b — ais) енгармонічно рівні тональності.
квінтове коло в «Мусікійській граматиці» М. Дилецького московського видання, 1679
Першою відомою музично-теоретичною роботою, в якій є квінтове коло, є «Мусікійська граматика» українського музиканта Миколи Дилецького[1] (збереглося лише московське видання 1679 року), в якій автор називає його як «коло мусикийское». Детальніший опис квінтового кола належить Йоганну Давиду Хайнихену («Neu erfundene und gründliche Anweisung», 1711).
В усіх 24 тональностях кварто-квінтового кола написані такі твори, як цикли з 24-х прелюдій Шопена й Шостаковича. Й. С. Бах показав рівноправність всіх тональностей, написавши «Добре темперований клавір».е:
Соль мінор (g-moll) — мінорна тональність, тонікою якої є звук соль. Гама соль мінор містить звуки:
g - a ^ b - c - d ^ es - f - g.
Паралельна тональність — сі-бемоль мажор, однойменний мажор — соль мажор. Соль мінор має два бемолі біля ключа (сі-, мі-).
B-flat Major key signature.png
Латвийская национальная опера (полное наименование Латвийская национальная опера и балет — латыш. Latvijas Nacionālā opera un balets, сокращённо LNOB) — государственное учреждение в Риге, занимающееся развитием оперного, балетного и классического музыкального искусства. Находится на бульваре Аспазияс, 3.
Содержание
1 История строительства
2 Пожары
3 От Немецкого театра к Национальной опере
4 Основные даты
5 Руководители и выдающиеся артисты
5.1 Главные режиссёры
5.2 Главные дирижёры
5.3 Выдающиеся артисты
6 Примечания
7 Литература
8 Ссылки
2. Романс характеризуется только одним лирическим настроением. Однако спектр эмоциональных состояний в романсе настолько велик, что каждый исполнитель и слушатель имеет возможность выбрать наиболее близкое ему.
3. В связи с тем, что романс обычно выражает любовное переживание, он либо имеет, либо подразумевает адресата, а следовательно, изначально диалогичен в самом своём содержании.
4. Наличие двух героев порождает одно из самых важных качеств романса — его интимность, камерность.
5. Романс как вокально-поэтический жанр представляет собой трёхгранную структуру, в которой одинаково значимы слово (текст) , музыка и речь (исполнение) .