Подолання корупції – головне захоплення української влади. Шкода, що поки воно лишається на аматорському рівні і більше схоже на хобі, аніж на основну мету. За той час, поки Україна вкотре вдається до спроб перемогти це прикре явище, авторитетні іноземні науковці вже досліджують ситуацію і намагаються розібратись, в чому ж наша проблема.
Так, економіст, професор Гарвардського університету Дарон Аджемоґлу (Daron Acemoglu)і політолог, професор Чиказького університету Джеймс Робінсон (James A. Robinson), що також є авторами бестселера «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності», у матеріалі для project-syndicate наводять свою точку зору на ситуацію в Україні.
Mind разом із бюро перекладів «Профпереклад» пропонують переклад статті зазначених авторів.
За останні десятиріччя після падіння комунізму польський та український досвід з точки зору економічного розвитку є абсолютно протилежним. У той час як Польща обрала шлях демократичного громадянського суспільства і стала багатшою, Україна залишалася у полоні клептократичних інститутів, які прищепили культуру корупції та зруйнували довіру населення.
У стані загальної ейфорії, що настала відразу після розпаду Радянського Союзу, нікому й не спало б на думку, що Україна – промислово розвинена країна з високоосвіченою робочою силою та багата на природні ресурси – протягом наступних 28 років перебуватиме у економічному застої. Сусідній Польщі, яка у 1991 році була біднішою за Україну, протягом наступних трьох десятиліть вдалося майже у тричі збільшити свій ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності).
Більшість українців розуміють, чому вони відстали: їхня країна є однією з найбільш корумпованих у світі. Але корупція не виникає на пустому місці, тому правильніше буде поставити питання так – що є причиною її існування.
Ми часто чуємо про те, що живемо в епоху нової «холодної війни», і що Україна – це другий Західний Берлін. При цьому, частина нашої держави дійсно окупована, а на Сході розгорнулися справжні військові дії.
Але попередня «холодна війна» була боротьбою двох систем цінностей, відмінності між якими були очевидні практично кожному. Яке ж протиріччя лежить в основі сьогоднішнього конфлікту?
Невже «революція Сумління», анексія Криму, громадянська війна на Донбасі – це все лише складові опосередкованого протистояння Росії і США в боротьбі за контроль над видобутком і транспортуванням енергоресурсів, впливу на ринки та території? Можливо, це так. Але це тільки для них, титанів геополітики.
Для нас українців, це дійсно війна двох систем. Системи чесного, конкурентного та справедливого суспільства, з одного боку, і системи, побудованої на корупції, з іншого.
Багатьом здається, що нам вже вдалося досягти деяких успіхів у цій боротьбі. Ми скинули корумпованого диктатора, обрали нову владу, зробили «цивілізаційний» вибір на користь блоку держав, який уособлює для нас справедливе суспільство.
На жаль, зроблені кроки лише позначили мету, а справжня боротьба з корупційною системою ще навіть не почалася.
Це відбувається багато в чому через те, що ми сп’янілі нашими маленькими перемогами, відвернені трагічними подіями в країні, а іноді ведені такими емоціями, як помста і розправа. За всім цим ми навіть не замислювалися серйозно про те, чому корупцію потрібно побороти, що є її джерелом, і як ефективно звести корупцію в країні до мінімуму.
В связи с этим неслучайно, что, например, уже упомянутое каббалистическое Древо сефирот определяет структуру не только мироздания, но человека. Три столпа этого Древа даже имеют соответствующие обозначения и символику. Правый столп – это милосердие, сострадание, расширение, экспансия; левый – строгость, суд, ограничение, сдерживание, упорядочение, мудрость; центральный – равновесие. Гармоничное состояние, просветление человека может рассматриваться в каббале как результат сведения в центральном энергетическом канале позвоночного столба потоков энергии двух параллельных ему каналов, столпов: левого и правого. При этом каждая из сефирот имеет проекцию в человеческом теле. Например, сефира Тиферет соответствует солнечному сплетению или сердцу, Йесод – гениталиям, Малхут – стопам ног.
С точки зрения психологии, человек также подобен дереву. К.Г. Юнг выразил это следующим образом: «У деревьев есть индивидуальность. Вот почему дерево часто выступает синонимом личности … Старый могучий дуб – что-то вроде лесного короля. Среди содержаний бессознательного – он центральная фигура, которая отличается наиболее ярко выраженными личностными чертами. Это прототип самости, символ истока и цели индивидуального процесса. Дуб знаменует собой еще бессознательное ядро личности; растительная символика передает глубоко бессознательное состояние последней». Психологи даже считают возможным судить о личности человека на основании того, каким образом он рисует дерево. Методика такой интерпретации детально разработана, например, Дж. Буком, Р. Берне и другими психологами для теста «Дом – дерево – человек». Скажем, по К. Коху, корни дерева в тестовом рисунке связаны с коллективным и бессознательным, ствол – с импульсами и инстинктами, ветви – с пассивностью или противостоянием жизни.
Применительно к человеку дерево не только символизирует его собственную структуру, но и отражает важнейшие аспекты его жизни: саму жизнь и бессмертие, сопричастность добру и злу, плату за знание. Именно таковы по своей сути два дерева, описанные в Библии, в Книге Бытия, которые посадил бог в раю, наряду с обычными деревьями, место которым было отведено на земле. «И произрастил Господь Бог из земли всякое дерево, приятное на вид и хорошее для пищи, и дерево жизни посреди рая, и дерево познания добра и зла». Как известно, Адам и Ева поддались уговорам змея, в результате чего должны были покинуть рай и начать земную жизнь.