"Деятельность -единственный путь к знанию"
Это высказывание принадлежит Бернарду Шоу. Этим высказыванием Шоу дает нам понять свою идею: деятельность является для человека ключом к развитию, к знанию, к обучению. В данном случае, знание не является конкретным знанием о чем-то, а представляет собой процесс познания себя и окружающего, социума и прочего.
Безусловно, с этой идеей я соглашаюсь. Ведь деятельность в разных ее проявлениях сопровождает человека всю жизнь, каждый день и целый день. Прокрастинация тоже деятельность в каком-то роде, но путь к знанию прокладывает только деятельность, наполненная смыслом. Как показывает практика, люди, не имеющие деятельности, не только не учатся ничему, но даже деградируют.
Деятельность свойственна для человека, сопровождает его и в детстве, и в старости – человек общается, играет, работает, учится чему-то.
Идея, которую Бернард Шоу, раскрыл в своем высказывании, открывается также во множестве литературных произведений. Вспомним Обломова в одноименном романе Гончарова. Обломов не имеет никакой деятельности, он не на элементарные действия без Захара. Проблема в том, что он не занят не только физической, но даже умственной деятельностью – его голова лишена мыслей. Он не получает никакие знания. Лишив себя деятельности, он лишил себя источника новых знаний.
ловнаТвір на тему: "Які цінності є важливішими: матеріальні чи духовні?" |
ТВІР НА ТЕМУ: “ЯКІ ЦІННОСТІ Є ВАЖЛИВІШИМИ: МАТЕРІАЛЬНІ ЧИ ДУХОВНІ?”
4.57/5 (91.37%) 190 голос[ов]
Здавалося б, що в сучасному прагматичному світі найголовнішим мірилом статусу людини в суспільстві має бути її мораль, доброчесність, ввічливість, адже саме так було споконвіку. Проте яку картину ми маємо змогу гати насправді? Коли ми роззирнемося навколо незашореним поглядом, то помітимо, що все це давно в минулому: зараз практично усім керують гроші. Про яку моральність можна говорити, якщо прикра тенденція сьогодення за до засобів масової інформації щоденно демонструє нам невтішну картину: невигадані історії реальних людей, які здатні зрадити усі свої моральні ідеали задля кількох банківських рахунків…
Як часто зустрічаємо інформацію, що в одному провінційному містечку обікрали дітей-сиріт та поїхали жити на Багами?Або що один юнак у Харкові обшукав беззахисних бабусь , розповідаючи немічним стареньким , що він їхній онук? Де ж духовні цінності цих людей? Невже вони не розуміють, що їх засмокче грузька трясовина пихи, марнославства, марнотратства?!
Невже вони не розуміють, що заробивши ці криваві гроші, будуть приречені на вічні муки і не знайдуть спокою ні за життя ні після смерті?!
Яскравим прикладом цього одвічного протистояння моральних та матеріальних цінностей є твір Івана Карпенка-Карого « Мартин Боруля», де порушено постійну людську проблему – підміну особистих духовних цінностей (порядність, вірність, відданість, працелюбство) класовою приналежністю та матеріальними статками.
У творі показано дещо гротескну картину того, як одна родина намагається зламати себе, свої моральні принципи, зрадити вірі та звичаям своїх предків для того, аби увійти до вищого суспільного кола. Хіба це не приклад заміщення моральних цінностей матеріальним? Хіба можна «ламати» себе?! Намагатися забути все, зішляхтитися задля того, щоб вас називали «високоповажним паном»?! Хіба це не абсурд?! Та які ж статки та титули замінять вам, Мартине Геннадійовичу Боруле, щастя доньки, яку ви прагнули віддати за нелюба чи зламану долю сина, яку ви вирішили за нього?!
Яка ж мораль цього твору? Звісно, кожен з нас, прочитавши твір усвідомлює,що матеріальні статки не здатні зробити нас щасливими, адже людині, яка не має моралі, гроші не до бути людиною.
Тому я вважаю, що ні в якому разі не можна надавати перевагу грошам та владі, адже всі ваші статки ви не заберете з собою у могилу, а моральність та духовність супроводжуватимуть вас завжди…
Як на мене, найвлучніше сказав Григорій Сковорода, який, проживши довге та насичене мандрами та знайомствами життя, не піддався матеріальним спокусам та статкам, коли попрохав, щоб на його надгробку викарбували такий вислів : «Світ ловив мене, але не спіймав».