Объяснение:
1) Свалка – это серьёзный источник загрязнения окружающей среды. В глубине мусорной кучи проходят процессы разложения, в которых участвуют анаэробные бактерии. Вследствие подобного процесса выделяется токсичный биологический газ, одним из компонентов которого является метан. Происходит глубинное заражение грунта, смрадный воздух разносится ветром на большие расстояния, а если под свалкой находятся грунтовые воды, то они практически отравляются ядом. Таким образом, ближайшие водоёмы токсичны и опасны для человека. А грунт непригоден для использования в течение нескольких сотен лет после закрытия свалки.
2)
Нужно:
Отменить плату за вывоз мусора.
Установить единый пожизненный государственный налог на производимый мусор, который платит каждый гражданин РФ, пока он жив, вне зависимости от его возраста, физического состояния и социального положения. Родители платят за своих несовершеннолетних детей.
Запретить частное предпринимательство в области вывоза мусора.
Учредить муниципальные службы по вывозу мусора.
Возложить персональную ответственность за вывоз мусора и поддержание порядка на подконтрольной территории на глав территориальных образований.
Определить, какой орган государственной власти должен инспектировать порядок в населённых пунктах, предъявлять претензии местным властям, ходатайствовать о снятии их с руководящих постов как не навести порядок, а также, куда должны поступать жалобы населения на загрязнение территории.
Любой человек, въезжающий в Россию из иных государств, должен платить налог на производимый им мусор в пункте пересечения границы.
Владельцы любых животных обязаны зарегистрировать своих питомцев и платить аналогичный налог на производимые ими отходы.
Ввести административную ответственность за неуплату указанного налога в виде денежного штрафа или трудовой повинности.
Вменить в обязанность муниципальным властям оборудовать места для сбора мусора перед его вывозом в максимально удобных местах для населения.
3) последнее не знаю(
ототожнення себе зі спільнотою громадян національно-державного утворення; феномен свідомого та активного громадянства, усвідомлення себе членом громадянського суспільства. Ці два визначення Г. і. акцентують увагу на різних аспектах взаємовідносин індивіда з державою та сусп-вом.
Перше із них стосується специфіки прояву територ. ідентифікації, яка має ієрарх. характер: від локал. до глобал. З цієї точки зору Г. і. розглядається як компонент територ. ідентичності, тобто індивідуал. знання про належність до політ.-геогр. утворення. Поняття «Г. і.» є аналог. поняттю «нац. ідентичність» у тих випадках, коли остання розглядається в межах парадигми стосовно нації як співгромадянства, спільноти, організов. за держ.-політ. ознакою (Б. Андерсен, Е. Сміт, Е.-А. Ґеллнер). Йдеться про специфіку інтеграції окремих індивідів у громадян. спільноту через усвідомлення ними своєї належності до неї. У цьому випадку Г. і. розглядається як компонент соц. ідентичності, тобто індивідуал. знання про те, що індивід належить певній соц. групі разом із емоц. і ціннісним персонал. сенсом групового членства (Г. Теджфел). Окрім поняття індивідуал. Г. і., що представляє собою лише один із аспектів інтеграл. ідентичності окремого індивіда, існує й колективна Г. і. Вона передбачає наявність певної нац. спільноти, яка має власну назву, істор. територію, спільні міфи, істор. пам’ять, масову й громад. культуру, економіку і єдині юрид. права та обов’язки для всіх членів. Вказані об’єктивні передумови й риси нац. спільноти є водночас найгол. ознаками колектив. Г. і. Суттєве значення тут мають відчуття спільної долі, заг. переживання, колективна пам’ять – все, що сприяє формуванню колектив. «Ми». Тому ідентичність певної громадянської спільноти є швидше її колективною самосвідомістю, самовизначенням, самовиробленням власного образу і змісту самосвідомості. Характер цього колективного самоконструювання багато в чому залежить від об’єктив. передумов і практик функціонування даної громадянської спільноти, зокрема стану життєвих ситуацій, у яких може перебувати та чи ін. нація (екон. зростання, нестабільна політ. ситуація, зовн. загрози тощо). Водночас колективне самоконструювання образу власної громадянської спільноти може знаходитися під значним впливом поширених у її середовищі ціннісних уявлень, міфів та стереотипів, особливо тих, які змальовують контрастність між «нами» і «ними», «своїми» та «чужими». Г. і. підтримується й активізується як внутр.-політ. (задоволеність політ. ситуацією, довіра до політ. ін-тів), так і зовн.-політ. (відмежування, протиставлення і страх стосовно ситуації у сусід. країні) чинниками, причому у випадку мін. інтеграції, слабкості внутр. зв’язків зростає і навіть гіпертрофується роль останніх.
Друге з визначень, даних Г. і., стосується специфіки розвитку громадян. сусп-ва. Йдеться про свідоме та активне громадянство, яке проявляється у випадку, коли етатист. ідентичність збалансована та скоригована впливом самоорганізац. механізмів громадян. сусп-ва. При цьому індивідуал. сприйняття громадянства як не лише формал. характеристики набуває поширення у випадку, коли взаємовідносини держави та її громадян набувають рис уявного сусп. контракту – громадян. лояльність до держави та свідома ідентифікація із нею в обмін на держ. піклування, соц. захист та захист прав і свобод. Саме крізь призму концепцій громадян. нації і громадян. сусп-ва самоідентифікація громадян відбувається паралельно з процесом легітимації політ. ін-тів держ.-територ. спільноти через надання їй суб’єктив. значущості, зокрема у період політ. трансформацій зміна Г. і. відбувається тією мірою, у якій політ. простір нового держ. утворення є прийнятним для індивіда.
Показниками Г. і. слугують також ототожнення з країною, відчуття гордості за Батьківщину, бажання залишатись у своїй країні. Вони відбивають ті сфери життя індивіда, які стосуються його взаємовідносин із держ. ін-тами, політ. активністю, характеризують ступінь декларатив. підтримки й прийняття різних напрямів розвитку сусп-ва. Показники громадян. ідентичності у сукупності відбивають особливості декларатив. рівня масової свідомості в її емоц., рац. і поведінк. складових.
Роль природы в жизни человека огромна.
Объяснение:
В первую очередь, мы помним о том, что человек – БИОсоциальное существо. То есть помимо того, что человек живет в обществе и является его частью, он также является частью природы.
Жизнь человека целиком и полностью связана с природой. Сперва, это источник ресурсов, при которых человек удовлетворяет свои потребности. Доказано, что человек млекопитающее, которое получило свои особенности в результате мутации. То есть физиология, биологические процессы, и сама жизнь человека, факт его существования – природа.
Человек не живет отдельно от мира. Он взаимодействует с природой, дышит воздухом, использует дары природы, как пищу, использует природные материалы для строительства дома.
В объяснении огромной важности роли природы в жизни человека и общества можно пойти от обратного. Если не будет природы, то выживет ли человек? Безусловно, без природы, без определенных природных условий, без кислорода человек не протянет долго. Что еще раз доказывает важность, и скорее, безусловность природы в жизни человека.
То же самое в случае с обществом. Благополучие общества сегодня тесно связано с использованием ресурсов, добычей полезных ископаемых, выращивании овощей и содержания животных.