Общим для человека и животного является: 1) умение защищаться от врагов2) обладание членораздельной речью к созданию нового не имеющего аналогов в природе при сознания отображать окружающий мир
К відомо, кожна дитина – мікрокосм індивідуальних особливостей, рис, які відрізняють її від інших. Тим паче, якщо дитина талановита, обдарована, адже вона здатна побачити у звичайній ромашці сонце, оточене хмарками, а в звичайній калюжі – зорі; здатна зрозуміти, чому тремтить крапелька роси на пелюстці троянди; може відчути, що душно буває не тільки в кімнаті. Талант… він завжди родом із дитинства. Кажуть, що кожна людина народжується із зерням у руці, тільки треба знайти те поле, де це зернятко проросте. Орліогло Софія, Крутько Аліна, Бабінчук Олександра – учні Великодальницького НВК «Школа-гімназія», які вже засівають літературну ниву. Дівчатка – активні учасниці ХІV Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, що проходить під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!». Їхні творчі роботи присвячені темі «Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами!». Думки про Україну, її долю, її минуле, сучасне й майбутнє знайшли своє оригінальне втілення в щирих, серйозних і неповторних творах.Орліогло Софія твердо переконана в тому, що між нами, українцями, глибшатиме взаєморозуміння, якщо ми черпатимемо науку в Тараса Шевченка, прислухаємося до його закликів, молитов, пророцтв. Саме про це розповідає її збірка есе «Заповіді українця». Від слів дев’ятикласниці, здається, кров у жилах застигає, серце б’ється прискорено: «Склавши руки біля серця разом з Україною за наших соколів, героїв, справжніх чоловіків. Попросимо ж у Бога, щоб шрами їхньої душі загоїлися, щоб не було потреби думати про те, що можуть повернутися додому неживими. Уклонімося тим матерям, які виховали цих синів для другої матері – України, які навчили любити Батьківщину, які направили їх на такий важкий, але таки праведний шлях». Крутько Аліна – натура лірична. Історію вона сприймає через пісні. Натхненна ними, створила свою поетичну збірочку «На крилах пісень», що є сповіддю не по-дитячому зболілої, але оптимістично налаштованої душі: Ми подолаєм завісу страждань,Бо в нас є багато мрій, сподівань.Давайте єднатись, давайте брататись,У нас нехай буде лиш свято і радість.Бабінчук Олександра створила віршовану «Абетку від А до Я», яка є своєрідним словничком патріота.Сонце свободи нам путь осяває,Повняться ріки, озера, моря.Мрія про щастя усіх нас єднає,Щоб процвітала рідна земля.Роздуми Софії, Аліни, Олександри – глибоке усвідомлення таких важливих питань, як: де насправді наша Батьківщина, хто ми, «чиїх батьків діти», що саме МИ (і ніхто інший!) відповідаємо за минуле й сьогодення землі, на якій живемо, інакше майбутнього в нас не буде. Дівчатка палко вірять у силу української нації, відчувають у собі ту гідність, яку називаємо національною свідомістю.Творчі доробки Орліогло Софії, Крутько Аліни, Бабінчук Олександри – це тільки початок-пошук чогось, може, значного й вагомого, справжню мистецьку вартість якого вкаже лише час. І тішишся ними, і гордишся. І так хочеться вірити у щасливий розвій дитячого, свіжого таланту.
У лжи стеклянные ножки. - Ложь на тараканьих ножках: того и гляди подломятся. Правда любит прямые дороги. - Правду говори, что дрова руби. Лучше голодать, чем краденое есть. - Лучше жить бедняком, чем разбогатеть с грехом. Доброе слово легко дарить. - Ласково слово не трудно, да споро. От доброго слова ни у кого язык не почернел. - От доброго слова язык не усохнет. Чини хорошим словом то, что сломал плохим. - Одним словом можно убить, а другим воскресить. Терпеливость - лучший К большому терпенью придет и уменье. Уши верят чужой губе, очи верят сами себе. - Лучше один раз увидеть, чем сто раз услышать.
