Сварки, конфлікти, проблеми у відносинах з членами сім’ї і особливо з батьками – широко поширене явище, коли в житті людини з’являються наркотики. На початкових етапах такі конфлікти носять характер дискусій, суперечок через нерозуміння старшим поколінням потреб сучасної молоді.
Особисті проблеми людина спритно переводить в статус суспільно значущих, розмірковуючи про нерозуміння молодіжних поглядів сьогодні старшим поколінням. Причому всі ці декларації та гучні заяви не підкріплюються жодними діями, вчинками, фактами, знаннями.
Спочатку може здатися, що людина серйозно налаштований, а також зауважити логіку в його висловах. Однак незабаром стає зрозуміло, що все його погляди поверхові, нічим не підкріплені. Насправді, проблеми громадськості анітрохи не хвилюють наркозалежного, він не знає як впоратися з власним особистісним кризою.
На початкових етапах брехня є одним із в захисту, самооборони для наркозалежного. Людина начиняє брехати, коли до цього його змушують складаються обставини, коли йому необхідно виправдатися, відвести від себе підозри. Обманювати доводиться і родичів, і батьків, і педагогів або співробітників по роботі, начальство, медичних фахівців, правоохоронців. Поступово брехня щільно входить в життя і в свідомість людини, стає потребою і вже не потребує якихось серйозних мотивацій, приводів.
Обман стає стилем життя. Повністю відвертими наркозалежні люди можуть бути тільки по відношенню до людини, якій вони в повній мірі довіряють, чиє гарне ставлення до них було неодноразово піддається. Добре, якщо такою людиною вдається стати медичного фахівця – це в значній мірі полегшує терапевтичний процес і підвищує шанси на успішні результати лікування.
Такого роду зміни в поведінці, образ і стиль життя часто, на жаль, залишаються непоміченими близькими людьми і батьками. В результаті, це призводить до серйозних і часом незворотних наслідків.
и правда, такие ситуации случаются с людьми часто. это, с одной стороны, нормальная психологическая реакция человека. с другой же стороны, это некое помутнение сознание, мешающее поступать разумно.
естественно, я встречался(лась) с подобными ситуациями тоже. подростки моего возраста склонны к спорам с родителями. зачастую я и сам(а) отвергал(а) советы и приказы родителей, заботившихся о мне. иногда я это делал(а) из-за моего изначально сложившегося мнения. но чаще всего это происходило из-за того, что я просто не хотел(а), чтобы мне приказывали, пусть эти советы были вполне адекватны, я отрицал(а) их, чтобы просто почувствовать самостоятельность, независимость от чужого мнения.
сначала я шел(ла) на поводу у этих отречений родительских слов. я поступал(а) так, как хочу. сейчас же я, обсудив это с родителями, поступаю иначе. когда мне предстоит принимать чье-то мнение во внимание, я стараюсь успокоиться и все обдумать. и это нередко мне принять верное решение.
p.s. думаю, актуально для твоего возраста.
