Организация Объединённых Наций 1945
Совет Безопасности ООН 1946
Содружество Независимых Государств 1991
Союзное государство 1996
Организация Договора о коллективной безопасности 1992
Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе 1973
Организация черноморского экономического сотрудничества 1992
Совет Европы 1996
БРИКС 2006
Большая двадцатка[1] 1999
Азиатско-Тихоокеанское экономическое сотрудничество[2] 1998
Шанхайская организация сотрудничества 1996
Евразийский экономический союз 2015
Международная организация по стандартизации 1947
Международный олимпийский комитет 1911
Международная электротехническая комиссия 2004
Международный Валютный Фонд 1992
Международная организация по экономическому и научно-техническому
сотрудничеству в области электротехнической промышленности Интерэлектро[3] 1973
Всемирная торговая организация 2012
Астанинская тройка 2017
Совещание по взаимодействию и мерам доверия в Азии 1999
В качестве наблюдателя
Организация исламского сотрудничества 2005
Международная организация по миграции 1992
Соціальні мережи останнім часом стали невід’ємним атрибутом нашого життя, особливо для молодих людей. Як зазначає доктор Гвен О’Кіф, генеральний директор і шеф-редактор американського журналу «Педіатрія сьогодні», соціальні мережі мають переважно позитивний вплив на дітей. Сьогодні соціальний простір дітей постійно скорочується: вони вже не мають місць і часу для такого спілкування з однолітками, яке мали їхні батьки. Соціальні мережі надають їм майданчик для цілком комфортних контактів. Проте не все так гладенько в данському королівстві. Багато молодих батьків не бачать жодної шкоди від того, що їхня дитина має сторінку, наприклад, в Однокласниках або Вконтакті. Про серйозність проблеми можна судити за результатами міжнародного дослідження «Діти ЄС Онлайн» (EU Kids Online). До нього приєдналася Росія, яка проводить власне дослідження «Діти Росії Онлайн». В Україні мають місце аналогічні процеси, а отже, ця інформація буде актуальною і для нашої країни.
Як показав огляд перших результатів, російські діти починають користуватися Інтернетом пізніше, ніж європейські. У середньому по Росії діти починають виходити в мережу в десять років, тоді як у Європі середній вік — дев’ять років. Але при цьому школярі в Росії користуються Інтернетом активніше і, на жаль, з великим ризиком.
Одним із чинників ризику є те, що більшість російських дітей користуються Інтернетом самостійно — в середньому близько 80% дітей по Росії виходять у мережу з окремих комп’ютерів і через мобільні телефони — тобто в ситуаціях, коли батьки їх практично не контролюють. А європейські діти частіше виходять у мережу з комп’ютера, яким члени сім’ї користуються спільно, або зі шкільного. Інший тривожний чинник — збільшення часу, проведеного он-лайн. Понад чверть дітей проводять у мережі від семи до 14 годин на тиждень — тобто близько однієї-двох годин на день, кожна шоста дитина — від 14 до 21 години, кожна п’ята — понад 21 годину на тиждень. Частина цих дітей, у буквальному сенсі «живе в Інтернеті», проводячи он-лайн по дві-три доби на тиждень. Яке вже тут читання художньої літератури, якщо на домашнє завдання часу катастрофічно не вистачає.
Понад 80% російських підлітків мають профіль у соціальній мережі, у кожного шостого з них — більше 100 друзів, 4% дітей мають понад 300 друзів у соціальній мережі. Це свідчить про те, що наші діти дуже товариські — вони знайомляться в Інтернеті і спілкуються з інтернет-знайомими майже так само часто, як і зі знайомими з реального життя. Половина дітей знайомиться в Інтернеті з новими людьми і, що ще ризикованіше, 40% дітей згодом починають особисто зустрічатися з ними.
«Зрозуміло, що підростаюче покоління шаленіє від соцмереж, але рідко уявляє собі наслідки надмірної відкритості й гіперкомунікативності. Гонитва за кількістю друзів, нерозбірливість у контактах і сумнівна поінформованість про privacy-настройки профілів, як і добрі наміри, ведуть прямцем у пекло», — пише Євгеній Касперський, засновник компанії «Лаборатория Касперского».
«Нещодавно був вражений даними OnGuard Online: 22% користувачів соцмереж від 16 до 24 років узагалі не знають людей, з якими «дружать», — продовжує експерт. — Немає ніякої гарантії, що приватна інформація з профілів і «стін» не потрапить у «неправильні» руки. І пам’ятайте, що кіднепінг і маніяки усього лише ймовірна верхівка айсберга». Інший потенційний ризик надто активної поведінки в соціальних мережах педіатри вже називають «Facebook-депресією». Коли підлітки 11—15 років проводять майже весь час у соціальних мережах, у них виникають ознаки класичної депресії, змінюється режим харчування і сну, виникають різкі перепади настрою. Соціальні мережі практично замінили дитині живе спілкування. Власне, навіщо їй тепер виходити і спілкуватися на вулиці, якщо простіше написати в аську або надіслати повідомлення на стіну. Плюс до всього, дитина тепер може заводити необмежену кількість друзів і спілкуватися з ними. А наслідки можуть бути необоротними — відбувається надмір спілкування. У дитини зникає інтерес до співрозмовника. Спочатку до одного, потім до іншого. Потім вона втрачає інтерес до життя... До всього іншого треба розуміти, що сьогодні майже всі азартні ігри переїхали в додатки соціальних мереж. Для оплати використовується внутрішня валюта соціальної мережі. Є приклади, коли діти витрачали реальні гроші батьків для підняття собі рейтингу через СМС. Замисліться, може статися так, що самі не помітите, як почнете відправляти СМС за золоті монети в грі.
Объяснение: