Близьким до його поглядів був Симеон Сифа (друга половина ХІ – перша половина ХІІ ст.) – візантійський мислитель і
письменник. У своїй праці «Загальний огляд
початків природознавства» він дотримувався теолого-неоплатонічного спрямування.10
Основними джерелами для написання цього
трактату були праці Платона, Арістотеля та
Птолемея. У передмові викладено ідеї щодо
будови Всесвіту, форми небесних тіл і Землі,
походження природних явищ тощо. Праця
починається з опису сферичної форми Землі та її розміру. Потім викладено уявлення
про сферу Місяця, Меркурія, Венери, Сонця, поза якою за велінням Бога рухаються
всі інші планети: Марс, Юпітер, Сатурн – і
нерухомі зорі. Останні світять від Сонця та
власним світлом. У небесних сферах С. Сифа
відмічав перевагу повітряного початку, а у
зорях – вогневого. Далі йдуть відомості про
небесний екватор, небесний меридіан, горизонт і нахил до нього осі світу, місячні та
сонячні затемнення, кордони ойкумени (від
м. Сіри (Китай) на сході до Іспанії на заході;
від острова Фулі на півночі до екватора на
півдні).11
В українських літописах, починаючи
з ХІ–ХІІ ст., з’являються описи будови світу.12 У той час їх існувало кілька варіантів. Серед них «Християнська топографія»
Козьми Індикоплова,13 «Шестоднев» Іоанна
(екзарх болгарський),14 «Хроніка» Георгія
Амартола.15 Під впливом цієї літератури та
внаслідок самостійного осмислення в Україні формувалися уявлення про будову світу.
Астрономічну інтерпретацію космологічних
ідей – систему Птолемея – було викладено в
трактаті «Ізборник» 1073 р. Саме «Ізборники» 1073 та 1076 рр. були для мешканців Київської Русі одними з основних джерел знань.
Вважається, що ці рукописи написано в Києві. За основу автори взяли твір візантійського
походження. У першій частині «Ізборника»
викладаються астрологічні поняття в їх критичному осмисленні. У другій частині – літочислення в різних народів, назви місяців.
Дана праця містить основні положення «Метафізики» Арістотеля.16 За цим трактатом у
центрі Всесвіту знаходиться Земля, навколо
якої обертаються вісім небесних сфер, що
пов’язані з рухомими тілами, які пересуваються на своїй орбіті – сфера Кроносу (Сатурна), Зеуса (Юпітера), Арея (Марса), Сонця, Афродіти (Венери), Єрмія (Меркурія),
Місяця та нерухомого неба. Остання також
оберталась, але в нарямку, протилежному до
руху планетних сфер. Деякі мислителі виділяли й дев’яту – зодіакальну сферу.
Козьма Індикоплов (VI ст.) був візантійським купцем і мандрівником. Припускається, що його трактат «Християнська
топографія»17 було перекладено в Русі на
межі ХІІ–ХІІІ ст. У праці описано будову світу відповідно до Святого Писання: «повєда
християнський переказ божественного писання та хотєніа являти всього світу образ».
Він дотримувався ідей богословів антиохійської школи і намагався викласти свої уявлення про систему світу, ґрунтуючись на ний
подвійним небом (твердь і вода та невидиме небо). К. Індикоплов порівнював Землю
з Ноєвим ковчегом і старозавітною скинією.
Він виступав проти авторитетів Арістотеля
і Птолемея, які вважали, що Земля кругла, і
наполегливо доводив, що Землю «немощно
круглообразно порозумівати».18
«Хроніка»19 Георгія Амартола була завершена близько 867 р. і перекладена на церковнослов’янську мову в ХІ–ХІІ ст. Достеменно невідомо, де саме її було переведено,
але згідно з однією із теорій це здійснено в
Київській Русі. Трактат Г. Амартола складається зі вступу та чотирьох книг. У першій
книзі викладено основні етапи історії від
створення світу Богом до часів Александра
Македонського.
Ці досить-таки примітивні уявлення про світобудову не були єдиними серед
Рис. 3. Модель світу К. Індикоплова.
192
українського культурного загалу. Паралельно в Україні, як вже зазначалося, поширювалася праця Іоанна, екзарха болгарського,
«Шестоднев» (Рис. 4), в якій астрономічна
проблематика висвітлювалася з урахуванням досягнень античності.20 Вважається, що
цей трактат було написано у Болгарії в кінці ІХ – на початку Х ст. Твір Іоанна поєднав
«Шестоднев» Василія Великого, однойменну
працю вченого-богослова Северіана Гевальського й праці античних авторів, зокрема
Арістотеля. Перші згадки про систему світу Іоанна містяться в літописі ХІІІ ст. Згідно з трактатом, у перший день Бог створив
небо і землю, у другий розділилася волога
від тверді, в третій – води відокремилися від
От ЦЕЙ чоловік, який жив понад 2300 років тому, залишив глибокий слід в історії науки і філософії. З плином часу інтерес до його праць не згасав, їх постійно перекладали і ретельно вивчали. За словами історика Джеймса Мак-Лаклана, «світоглядні погляди Арістотеля панували в Європі майже 2000 років». Деякі з них залишили свій відбиток у доктринах католицизму, протестантизму, а також ісламу.
Людина широкого кругозору
Арістотель писав про мистецтво, астрономію, біологію, етику, мову, закон, логіку, магнетизм, метафізику, рух тіл, задоволення, поезію, політику, психологію, риторику і про душу, яку вважав смертною. Все ж своєю славою Арістотель найбільше завдячує працям з біології і логіки.
Давньогрецькі вчені пояснювали навколишній світ на основі власних припущень і логіки. Вони вважали, що ретельні роздуми над очевидними, на їхню думку, істинами приведуть їх до правильних висновків.
Завдяки такому підходу тогочасним вченим вдалося зробити ряд розумних висновків, зокрема про те, що у Всесвіті панує вражаючий порядок. Однак основною проблемою було те, що вчені спиралися лише на власне бачення, і саме це звело багатьох мислителів, у тому числі Арістотеля, з правильного шляху. Для прикладу, вони твердили, що планети і зорі рухаються навколо Землі. На той час це було самоочевидною істиною. «Здавалося, і здоровий глузд, і досвід підтверджували уявлення греків, що Земля є центром Всесвіту»,— каже історик Чарлз Фрімен у своїй книжці про вплив грецької філософії («The Closing of the Western Mind»).
Такий помилковий погляд не ніс би у собі великої загрози, якби залишався суто науковим. Але склалося інакше.
У лоні католицизму
У середньовічній християнській Європі деякі вчення Арістотеля стали загальноприйнятими істинами, які не піддавались сумніву. Богослови римо-католицької церкви, серед яких найбільше відзначився Фома Аквінський (бл. 1224—1274), вводили ідеї Арістотеля у свої вчення. Як наслідок, уявлення Арістотеля про те, що Земля є центром Всесвіту, переросло у католицьку догму. Цей погляд перейняли також протестантські лідери Кальвін і Лютер, твердячи, що він біблійний. (Дивіться супровідну інформацію «Вони вичитали в Біблії те, чого там немає».)
Деякі вчення Арістотеля стали загальноприйнятими істинами
«У деяких аспектах [вчення Арістотеля] і католицизму, по суті, стало неможливо розрізнити»,— пише Чарлз Фрімен. Тому й кажуть, ніби Фома Аквінський «охрестив» Арістотеля. Але насправді це «Аквінський став наверненим на арістотелізм»,— додає Фріман. Те саме до певної міри стосується також церкви. Ось чому італійський астроном і математик Галілео Галілей, який наважився доводити на основі власних що Земля обертається навколо Сонця, постав перед інквізицією та був змушений зректися своїх поглядів *. Як не парадоксально, сам Арістотель визнавав, що наукові знання здобуваються поступово і їх доцільно переглядати. Прикро, але цього погляду церква чомусь не перейняла.
ДЕЯКІ ФАКТИ
Арістотеля переповнювала жага до знань і проймала «глибока пошана до величі і значимості Всесвіту» (з книжки «Арістотель. Короткий вступ», англ.).
Природа, вважав Арістотель, має постійне «Першоджерело руху», яке є добрим та існує за межами Всесвіту.
До заслуг Арістотеля належить заснування двох наук — біології та логіки.
Арістотель був учителем македонського хлопця, який згодом став Александром Македонським, засновникомет:
Вологість повітря - одна з головних складових здорового мікроклімату в житловому або виробничому приміщенні . При надлишку вологи запотівають вікна, дзеркала, будь-які скляні поверхні. На стінах видно прояви цвілі, до того ж в кімнатах з'являється неприємний запах вогкості і затхлості.