В личиночной стадии (головастики) земноводные имеют большое сходство с рыбами: у них сохраняется жаберное дыхание, имеются плавники, двухкамерное сердце и один круг кровообращения. Для взрослых форм характерны трехкамерное сердце, два круга кровообращения, две пары конечностей. Появляются легкие, но развиты они слабо, поэтому дополнительный газообмен происходит через кожу (см. рис. 85). Земноводные обитают в теплых, влажных местах, особенно распространены в тропиках, где для них подходящие климатические условия.
Это раздельнополые животные. Для них характерны наружное оплодотворение и развитие в воде. Из икринки бесхвостой амфибии, например лягушки, выходит хвостатая личинка – головастик с длинными плавниками и ветвистыми жабрами. По мере развития появляются передние конечности, затем задние, начинает укорачиваться хвост. Ветвистые жабры исчезают, появляются жаберные щели (внутренние жабры). Из переднего отдела пищеварительной трубки формируются легкие, по мере развития которых исчезают жабры. Происходят соответствующие изменения в кровеносной, пищеварительной и выделительной системах. Хвост рассасывается, и молодая лягушка выходит на сушу. У хвостатых амфибий жабры сохраняются значительно дольше (порой всю жизнь), хвост не рассасывается.
Питаются земноводные животной пищей (червями, моллюсками, насекомыми), но личинки, обитающие в воде, могут быть растительноядными.
Существует три группы земноводных: хвостатые (тритон, саламандра, амбистома), бесхвостые (жабы, лягушки), безногие, или червяги (рыбозмей, червяг).
Хвостатые амфибии наиболее примитивны. Они обитают в воде и около воды, конечности у них, как правило, развиты слабо. У некоторых перистые жабры сохраняются всю жизнь.
Личинка амбистомы – аксолотль даже приступает к размножению, не достигая взрослой стадии. Наиболее многочисленны саламандры.
Червяги – очень немногочисленное семейство. У них отсутствуют конечности, тело вытянуто, напоминает червя или змею.
Наиболее процветающая группа – бесхвостые амфибии. У них короткое туловище, хорошо развиты конечности. В сезон размножения они «поют» – издают различные звуки (квакают).
Пресмыкающиеся (рептилии). Пресмыкающиеся относятся к наземным позвоночным. Они хорошо при к жизни на суше и вытеснили многих своих предков земноводных. Сердце у рептилий трехкамерное. У них начинается разделение артериальной и венозной крови за счет появления неполной перегородки в желудочке сердца; лучше, чем у земноводных, развита нервная система: полушария головного мозга значительно больше (см. рис. 85). Поведение пресмыкающихся значительно сложнее, чем у амфибий. Кроме врожденных безусловных, у них формируются и условные рефлексы. Пищеварительная, выделительная и кровеносная системы открываются в клоаку – часть кишечника.
Тело пресмыкающихся покрыто чешуей. Она образуется в толще кожи – эпидермиса – и предохраняет тело от высыхания. Некоторые виды в процессе линьки сбрасывают чешую (змеи, ящерицы). Легкие у пресмыкающихся значительно больше и объемнее, чем у земноводных, за счет ячеистости.
Франция — государство в Западной Европе. В древние времена на территории Франции проживали племена галлов. Римляне захватили эти земли и назвали современную Францию Галлией, но в 9 веке пришли франки, дав стране современное название. Столица Франции — город Париж, в нём много достопримечательностей, например Эйфелева башня или Нотр-Дам. Жителей Франции называют французами, а их язык — французским. Кухня Франции широко известна в мире благодаря круассанами, багету, омлету и эклерам. Флаг Франции — это знамя прямоугольной формы, состоящее из трех вертикальных полос разного цвета: синей (левее), белой (в центре) и красной (правее).
Гриби - це смачно й корисно. Вони містять і білки, і небагато жирів, і вітаміни. Однак щороку грибний сезон затьмарюють сумні події – грибні отруєння.
Тому актуально нагадати нашим громадянам про всю небезпеку цих смачних знахідок. Адже, є настільки "обдаровані" грибники, що здатні знайти гриб у будь-яку пору року. В більшості випадків вони виявляються ще й дуже підприємливими – залюбки продадуть грибні делікатеси на найближчому ринку, або просто при дорозі.
А так і до трагедії недалеко: покупець не знає, в яких умовах і де росли гриби, коли їх було зібрано. Відомо, що їстівні гриби зустрічаються в будь-якому переліску, серед поля, навіть біля будинків на газонах знайдуться. Майте на увазі: гриби мають властивість накопичувати в своєму організмі різні отруйні речовини. Тому їх не можна збирати у парках та скверах, поблизу смітників, доріг з великим рухом, уздовж залізничних трас. Екологічно нечистий гриб небезпечний, як і отруйний. Не беріть червиві гриби - ними теж можна отруїтися, до того ж поки донесете кошик додому, заразяться і здорові капелюшки.
Біда приходить до тих, хто не може відрізнити отруйні гриби від їстівних. Як же це зробити? Багато хто покладається на "вірні"ознаки, що допомагають легко виявити отруйні гриби. Кажуть, що отруйні гриби згортають молоко, викликають побуріння головок цибулі та часнику, потемніння срібних предметів. Це невірно! Є тільки один абсолютно надійний б відрізнити отруйні гриби від їстівних - треба їх знати.
Найнебезпечніший гриб - бліда поганка. Зустрічається вона часто. Недосвідчені грибники іноді плутають її з печерицями або сироїжками. У поганці, як і в інших грибах, дуже багато амінокислот, жирів та інших корисних речовин. Але "ложка дьогтю псує бочку меду": гриб містить сильну отруту - аманітотоксін. Він не руйнується при термічній обробці, не розчиняється у воді. Одна бліда поганка, яка потрапила в їжу, може погубити трьох-чотирьох дорослих людей. Бліді поганки трохи схожі на печериці, але в блідої поганки нижній бік шапки зеленувато-білий, а в печериці — рожевий. Мухомор легко розпізнати за яскраво-червоною з білими плямами шапкою. Іноді зустрічаються сірі мухомори.
Жовчний гриб схожий на білий, але верхня частина його ніжки покрита візерунком у вигляді чорної або темно-сірої сітки, а м’якоть на зламі червоніє. Несправжні лисички схожі на лисички їстівні, але їхні шапки рівні, червонувато-оранжеві, а не світло-жовті, як у їстівних, а із надламаної шапки несправжньої лисички виділяється білий сік.
Збираючи опеньки, уважно оглядайте їхні ніжки. У їстівних опеньків на ніжці є кільце з плівки, а в несправжніх такої плівки немає, і пластинки під шапкою зеленуваті. Щоб не отруїтися грибами, будьте уважні, коли їх збираєте. Якщо гриб схожий на отруйний, якщо ви сумніваєтесь, чи він їстівний, краще викиньте його.
Ніколи не їжте сирі гриби, у тому числі - сироїжки. Якщо пощастить - відбудетесь розладом шлунка, у гіршому випадку - важке отруєння.
Объяснение: