Народився в селі Бурнаково (тепер Ярославська область, Росія) в небагатій дворянській сім'ї.
З 1769 року — в Донській (Азовській) флотилії, брав участь в російсько-турецькій війні 1768–1774 років. З 1775 року командував фрегатом. В 1780 році призначений командиром імператорської яхти, проте скоро відмовився від придворної кар'єри. В 1780-82 роках — командир лінійного корабля «Віктор». З 1783 року — на Чорноморському флоті. Наглядав за побудовою кораблів в Херсоні, брав участь в побудові головної бази в Севастополі. На початку російсько-турецької війни 1787—92 років — командир лінійного корабля «Святий Павло». В 1789 році підвищений до контр-адмірала.
Командувач Чорноморським флотом з 1790 року, перемагав османський флот за до нової придуманої ним тактики маневру[джерело?]. У 1793 році призначений віце-адміралом. Під час Середземноморського походу 1798–1800 років Ушаков проявив себе як потужний флотоводець, політик і дипломат при створенні грецької Республіки Семи Островів під протекторатом Російської імперії і Османської імперії. В 1799 році призначений адміралом. У 1800 році ескадра Ушакова повернулася в Севастополь. Заслуги Ушакова не були оцінені Олександром І, котрий призначив його на другорядну посаду головного командира Балтійського веслового флоту і начальником флотських команд Петербурга, а в 1807 році відправили у відставку.
Під час війни 1812 року Ушакова було обрано начальником ополчення Тамбовської губернії, проте він відмовився від цієї посади через хворобу. Помер 14 жовтня 1817 року у своєму маєтку в селі Алєксєєвка в Мордовії. Похований в Санаксарському монастирі біля міста Темникова.
Озеро богато на рыбу и раков. В Ялпуге водится около 40 видов рыб. Большое промышленное значение имеют окунь, щука, сом, красноперка, плотва, бычок, судак и много других. В озере сосредоточены обширные нерестилища карпа, леща и сазана.На озере гнездятся большое количество пернатых. Как правило, это чайки, утки и лебеди. Также вблизи водоема обитают ондатры и суслики.
В прибережных зонах встречается большое количество земноводных, среди которых насчитывается около десяти видов змеи, лягушек и ящериц.
Екатерина родилась 21 апреля 1729 года. Отец её, принц Христиан-Август Ангольт-Цербстский, был младшим братом немецкого владетельного князя. Принц Христиан-Август был очень беден, и ему пришлось служить. Прусский король Фридрих Великий дал ему место губернатора Померании. Женой принца Христиана стала урождённая Иоанна-Елисавета Гольштейн-Готторпская Принц нежно любил свою жену и дочь, был образцовым семьянином, управлял Померанской провинцией и командовал пехотным Ангальт-Цербстским пехотным полком. Жили родители будущей императрицы бедно, в обыкновенном доме а не во дворце.
Народився в селі Бурнаково (тепер Ярославська область, Росія) в небагатій дворянській сім'ї.
З 1769 року — в Донській (Азовській) флотилії, брав участь в російсько-турецькій війні 1768–1774 років. З 1775 року командував фрегатом. В 1780 році призначений командиром імператорської яхти, проте скоро відмовився від придворної кар'єри. В 1780-82 роках — командир лінійного корабля «Віктор». З 1783 року — на Чорноморському флоті. Наглядав за побудовою кораблів в Херсоні, брав участь в побудові головної бази в Севастополі. На початку російсько-турецької війни 1787—92 років — командир лінійного корабля «Святий Павло». В 1789 році підвищений до контр-адмірала.
Командувач Чорноморським флотом з 1790 року, перемагав османський флот за до нової придуманої ним тактики маневру[джерело?]. У 1793 році призначений віце-адміралом. Під час Середземноморського походу 1798–1800 років Ушаков проявив себе як потужний флотоводець, політик і дипломат при створенні грецької Республіки Семи Островів під протекторатом Російської імперії і Османської імперії. В 1799 році призначений адміралом. У 1800 році ескадра Ушакова повернулася в Севастополь. Заслуги Ушакова не були оцінені Олександром І, котрий призначив його на другорядну посаду головного командира Балтійського веслового флоту і начальником флотських команд Петербурга, а в 1807 році відправили у відставку.
Під час війни 1812 року Ушакова було обрано начальником ополчення Тамбовської губернії, проте він відмовився від цієї посади через хворобу. Помер 14 жовтня 1817 року у своєму маєтку в селі Алєксєєвка в Мордовії. Похований в Санаксарському монастирі біля міста Темникова.