ответ:кабаны олени лоси куницы ласки горностаи хорьки барсуки выдры норки мышы полёвки ондатры хомяки лягушки жабы тритоны змеи ящерицы ястребы скопы соколы утки гуси лебеди кулики чайки неясыти и сычи
Надеюсь
Засвоєння сонячної енергії іїї передачу на потреби біохімічних реакцій здійснюють особливі забарвлені речовини – пігменти. Їх загальною рисою є оптична активність, тобто здатність поглинати сонячні промені у тій чи іншій зоні спектру. При цьому у спектрі з'являються так звані смуги поглинання, що відповідають ділянкам, енергія яких засвоєна пігментом.
Для вищих зелених рослин найбільш важливі два зелені пігменти:
1) хлорофіл “a”, що має зеленувато-синій колір і є основним пігментом хлоропластів;
2) хлорофіл “b” зеленувато-жовтого кольору, що входить до складу хлоропластів вищих рослин. Хлорофіл “b” переносить засвоєну ним енергію на хлорофіл “a”.
Найчастіше співвідношення молекул хлорофілу “а” і “b” в хлоропластах становить 3:1.
Крім того, у листках наявні каротиноїди. Вони мають різний колір: жовтий, червоний, помаранчевий. Найбільш поширеним з групи каротиноїдів є каротин β.
Широко представленими є і антоціани – пігменти дуже різноманітного забарвлення. Вони здебільшого містяться у вакуолях. У багатьох із них колір змінюється при зміні кислотності середовища. Підвищеному накопиченню антоціанів сприяє зростання рослин у крайніх умовах існування, саме тому на них багаті рослини високогір'їв і тундри. Кількість антоціанів збільшується за нестачі фосфору, магнію і калію.
У цілому, хлоропласти містять серію численних додаткових пігментів. Не беручи безпосередньо участі у фотосинтезі, вони, проте, важливі для його нормального протікання. Каротиноїди передають енергію засвоєних ними квантів зеленої і синьої частин сонячного спектру хлорофілу “а” і цим покращують його енергетичне забезпечення при зниженому освітленні. За високої освітленості каротиноїди, навпаки, захищають хлорофіл від фоторуйнування.
Основну функцію з поглинання енергії сонячного світла й передачі її на реакції синтезу органічних речовин виконують хлорофіли. Хлорофіл “а” поглинає близько 80% енергії в частині червоних і синьо-фіолетових променів спектру. У зоні зелених променів відбивається 40% енергії. Хлорофіл “b” поглинає в основному промені з довжиною хвилі 650 нм. Зона поглинання променів у синьо-фіолетовій частині спектру в нього дещо ширша, ніж у хлорофілу “а” (рис. 3.3).
Спектр поглинання хлорофілу “а” (1) і хлорофілу “b” (2)
Рис. 3.3. Спектр поглинання хлорофілу “а” (1) і хлорофілу “b” (2)
За рахунок додаткових пігментів хлоропласти вищих наземних рослин переважно засвоюють енергію у зоні сонячного спектру від 380 до 740 нм. Цю частину сонячного випромінювання називають фотосинтетично активною радіацією (ФАР).
За сучасними даними, вищі зелені рослини при їхньому освітленні сонячними променями за одну годину поглинають близько 390 ккал енергії на 1 м2 листової поверхні, інша частина сонячної радіації, що досягає листків, або відбивається, або фільтрується крізь них не поглинаючись. Найбільша частина засвоєної листком енергії спрямовується на переведення води в пароподібний стан з подальшим її випаровуванням. Деяка її частина йде на безпосереднє теплове нагрівання листків. І тільки порівняно невелика частина сонячної енергії (від 1 до 28%) витрачається на потреби фотосинтезу (рис. 3.4).
Як відомо, світлове випромінювання має квантований характер.
При попаданні світла на молекулу хлорофілу енергія кванта (в основному із червоної частини спектру) витрачається на переведення хлорофілу в збуджений стан. Механізм цього збудження полягає в переході одного з електронів на вищий енергетичний рівень. У молекулах Шляхи витрачання сонячної енергії в рослин
Шляхи витрачання сонячної енергії в рослин
Перехід електрона на збуджену орбіту під дією кванта світла
Перехід електрона на збуджену орбіту під дією кванта світла
хлорофілу до такого збудження здатні π-електрони, тобто електрони подвійних зв'язків між атомами вуглецю. Схема цього явища наведена на рис. 3.5.
Знаходячись у системі ламел хлоропласту, молекула хлорофілу передає збуждений π-електрон у систему окисно-відновних реакцій фотосинтезу. Молекула хлорофілу при цьому є найсильнішим відновником, багатим на ен
Объяснение:
Животные Нижегородской области. В области обитает около 300 видов наземных позвоночных животных, около 50% из них нуждается в охране и около 30% видов являются редкими.
СЫЧ, СКОПА, СЕРАЯ ЦАПЛЯ
Если кто не знает, то сыч – это миниатюрная сова с очень привлекательной и миловидной внешностью. Именно сычи, чаще всего, из всех совиных становятся домашними любимцами, т.к. имеют небольшие габариты, и уход за ними не так уж и сложен. Попробуем разобраться в жизнедеятельности сычей, живущих в естественных, диких условиях, описав их совиные нравы, привычки, облюбованные для жительства места и характерные внешние черты.
Сыч – пернатое, принадлежащее совиному семейству и отряду совообразных. По-латински наименование птицы звучит, как «Athene», что имеет прямую связь с древнегреческой богиней войн Афиной Палладой, олицетворяющей собою мудрость. Сычи и змеи считались ее верными и надежными спутниками, поэтому часто изображались вместе с ее обликом на различных скульптурах и картинах.
Если сравнивать сычей с совами, то первые гораздо мельче, их протяженность – около 30 см, а весят птицы не более двухсот граммов. Сова обыкновенная достигает массы 700 граммов и длины в 65 см. Голова сыча слегка приплюснута, а у совы она округлая. В оперении сычей преобладают белые крапинки, у совы на перьях хорошо заметны полоски, расположенные, как вдоль, так и поперек. Перьевыми ушками, в отличие от сов, сычи не обладают, во всех остальных характеристиках эти совиные очень схожи.
Голова сыча достаточно внушительных размеров, но больше всего поражают его огромные и пронизывающие, зафиксированные в глазницах очи. При взгляде в сторону, сычу приходится поворачивать голову. Радужка глаз может быть окрашена в насыщенно желтый, золотистый или слегка желтоватый оттенок, это зависит от разновидности птицы. Большие круглые зрачки в таком ярком обрамлении хорошо выделяются на коричневатом или сероватом цвете перьев. Суровости птичьему взгляду придают надглазничные выступы, напоминающие человеческие брови, поэтому нередко нахмуренным людям задают вопрос: «Что ты сморишь, как сыч?».
Хвост сыча короток, сложенные крылья выглядят тоже недлинными. Пернатые обладают густым плотным оперением, обычно, коричневых или песочных тонов, которое разбавляют хаотичные белесые пятна, поэтому сыч кажется рябым. Птичье брюшко светлое с темными крапинками. Когти пернатого хищника можно назвать его оружием, они длинны и остры и имеют темно-бурый, почти черный цвет.
Сыч, в первую очередь, хищник, поэтому и рацион его состоит из животной пищи, только у различных видов и подвидов он отличается.
Объяснение: