Описание незабудки
Ботаническое описание
Стебли ветвистые, высотой 10—40 см. Листья очерёдные, сидячие, ланцетные, линейно-ланцетные или лопатчатые. Цветки обычно голубые с жёлтым «глазком», иногда розовые или белые, собраны в соцветие — завиток или кисть.
днолетник или двулетник высотой 5—30 см с мочковатым корнем. Стебли тонкие, распростёртые, в основании опушены вниз направленными слегка изогнутыми волосками. Листья овально-продолговатые, обычно светло-зелёные, слегка шероховатые на ощупь, без черешков, сидят на стебле поочерёдно.
Цветки пазушные, маленькие 1,5—3 мм в диаметре, с пятью короткими лепестками, бледно-голубые или почти белые с желтоватым центром. Зелёная зубчатая чашечка, расположенная под лепестками, опушена едва заметными, косо отстоящими волосками. Цветки на удлинённых (в 3—4 раза длиннее чашечки) цветоножках, образуют малоцветковые рыхлые соцветия в верхней части разветвлённого побега.
Плоды — орешки 2,5 мм длиной, с двумя острыми и одним тупым килем, оливково-зелёные, эремы (части плода) со светлым придатком, привлекающим муравьёв, которого нет у прочих незабудок.
Распространение
Распространена в Средней и Атлантической Европе, Средиземноморье, в Малой и Центральной Азии, Западной Сибири и на юге Восточной Сибири.
Обычна во всех природно-административных регионах Саратовского Правобережья. В Ртищевском районе отмечена в урочище Новосёлки, в районе между о.п. 116 км и о.п. 118 км.
Особенности биологии и экологии
Растёт по берегам рек и ручьёв, тенистым влажным местам в кустарниках и лесах, по лесным дорогам, паровым полям, сорным местам.
Цветёт и плодоносит в мае — сентябре.
Категория и статус
В Красной книге Курганской области.
Объяснение:
Відповідь:
Якщо немає звичних джерел вогню, то, маючи терпіння та певні навички, можна розкласти ватру і без них. Наприклад, тертям дерева об дерево, батарейки об шерсть, ударами каменя об камінь, а в ясну погоду – фокусуванням променя сонця з до лупи, окулярів чи об’єктива фотоапарата.
Для різних умов існують різн розведення багаття.
Пояснення:
«Зірочка»
Великі сухі поліна будь-якої довжини викладають віялом від центру, що нагадує зірочку. Це ощадливий вид багаття, горить до 8-10 годин без особливого пригляду. Добре підходить для обігрівання вночі.
«Мисливський»
На товсту колоду викладають віялом 5-8 дровенят різної довжини, які посувають поступово – з їхнім згорянням. Під ними розпалюють підпал. Ця ватра горітиме до 6-8 годин. Незамінна у дощову погоду.
«Піраміда»
Над розпалом похило складають дрова у вигляді конуса, залишаючи місце для повітря. Це багаття дає велике полум’я і сильний жар. Такий б чудовий для приготування їжі та кип’ятіння води. Можна використовувати і для просушування одягу, освітлення та подачі сигналу лиха. Мінус – швидко прогорає й потребує великої кількості дров.
«Колодязь»
Відрізняється від «піраміди» тим, що дає змогу приготувати їжу одночасно в кількох ємностях. Його конструкцію утворено з розташованих на невеликій відстані паралельно один до одного двох довгих полін, поперек яких зверху кладуть ще два. Дає низьке і широке полум’я, довго горить.
«Решітка»
Для багаття такого типу спочатку кладуть дві великі сухі колоди, на які кількома рядами у вигляді щільної сітки вкладають дрова дедалі меншого діаметра. Це ватра з широким полум’ям та сильним жаром. Довго горить. Недолік – погано підходить для приготування їжі.
«Тайгове»
Щоб його розпалити, беремо товсту палицю і кладемо поперек майбутнього вогнища. За кілька сантиметрів від палиці підпалюємо сухий спирт, папір або оргскло. Далі беремо тоненький хмиз і кладемо його поверх пального – так, щоб один кінець хмизу лежав на землі, а другий — на більшій колоді. Хмиз повинен майже торкатися осередку полум’я, але варто стежити, щоб не загасити його. Кілька годин горить рівним полум’ям, потім тліє й дає сильний жар.
«Парканчик»
Цей тип багаття призначений для того, щоб вогонь горів усю ніч, а ризик випадання з нього полін був мінімальний. Можна спорудити з відбивачем тепла, встановленим з одного боку вогнища. Маскує вогонь. Добре обігріває, направляючи тепло в один бік.
«На болоті»
Перед розведенням ватри роблять подвійний настил, що захищає від вологи. На верхньому настилі розпалюють вогонь. Після прогорання верхнього настилу багаття горітиме на нижньому.
Для вогнища використовують сухостій і висохлі гілки, переважно березові, вільхові, соснові та ялинові дрова. Осика, модрина, горобина, черемха дають мало жару. Якщо дерев поблизу немає, використовують суху траву, горючий сланець або торф.
