Якщо ви бували біля моря, а тим більше занурювалися під воду, ви напевно бачили дельфінів. І, звичайно, всім нам з дитинства знайома добра посмішка дельфінів - всі бачили її на фотографіях, картинках і в мультиках. Завдяки фільмам і мультфільмам у кожного з нас склався свій образ, свій уявний «портрет» дельфіна. А що ми знаємо про справжніх дельфінів? Давайте познайомимося з цими дивними створіннями ближче. Дельфіни не є рибами - це ссавці. Вони теплокровні, живородні, вигодовують своїх дитинчат молоком, мають легені і дихають повітрям. Далекі предки дельфінів спочатку вийшли на сушу, а потім, через деякий час, знову повернулися у воду. Але в анатомії дельфінів до цих пір збереглися основні ознаки сухопутних ссавців, такі як структура скелета і розташування внутрішніх органів. У дельфінів навіть є волосяний покрив - одна з основних рис, яку тварини придбали на суші. Правда, волосяний покрив дельфінів мінімальний. Знахідки копалин предків дельфіна дозволяють простежити стадії еволюції від сухопутного ссавця з чотирма лапами до морського ссавця з редукованими кінцівками. Дельфіни мають дивну фізіологічну схожість з людьми. У них таке ж чотирикамерне серце, дуже близький склад крові і температура тіла. Розмір мозку цього ссавця цілком можна порівняти з розміром мозку людини (хоча він трохи перевищує людський). У дельфінів є зір, слух, дотик - словом, всі ті ж відчуття, що й у людини, за винятком нюху. Дельфіни не розрізняють запахів. На відміну від більшості морських тварин, у дельфінів немає ніздрів, але зате у них є вуха, і вони мають чудовий слух. Вуха розташовані позаду очей і виглядають як два невеличких отвори розміром приблизно з шпилькову голівку. Як правило, дельфіни можуть чути звуки частотою більше 150 кілогерц. Людина в середньому розрізняє звуки частотою лише до 22 кілогерц. Але, незважаючи на те, що дельфіни чують звуки такої високої частоти, самі вони зазвичай виробляють звуки частотою 1,5 - 11,0 кілогерц. У дельфінів немає голосових зв'язок. Замість цього вони використовують систему повітряних мішків, розташованих під дихалом. Щоб видавати свист, дельфіни переганяють повітря туди і назад між чотирма повітряними мішками. Мова дельфінів досить складна і різноманітна. Дельфіни навіть мають імена, які отримують при народженні. У ході експериментів на записаний вченими свист-сигнал, що означає ім'я, завжди відгукувався один і той самий дельфін. Дельфіни, також як кити і тюлені, не розрізняють синій колір. Завдяки цьому вони бачать під водою так само, як ми на суші - для них вода прозора, вона не становить окремого колірового фону, як для нас. Основні кольори в морських і океанських глибинах для дельфінів, як правило, мають жовті, червоні і білі відтінки. Дельфіни орієнтуються в просторі за до сонара. Дельфін видає специфічні звуки (клацання), які відбиваються від навколишніх об'єктів. Потім він обробляє отримане відлуння і отримує об'ємне зображення. Більш того - оскільки дельфіни є прекрасними звукокопіювачами, вони можуть передати це зображення своїм родичу. І тодіінший дельфін «побачить» те, що бачив перший, практично «його очима». Дорослий дельфін-афаліна може мати довжину від 1,9 до 4,5 метрів і важити від 150 до 650 кілограм. Спинний плавець самця косатки може досягати у висоту 2,13 метрів. Швидкість, з якою можуть плавати дельфіни, залежить від конкретного виду. Афаліни можуть розвивати швидкість до 40 км/год і вистрибувати на висоту до 5 метрів. Дельфіни затримують дихання на 5-7 хвилин, іноді можуть перебувати під водою до 10-15 хвилин. Дельфіни можуть пірнати на глибину 200 метрів і, перебуваючи під водою, сповільнювати своє серцебиття. Максимальна зареєстрована глибина занурення дельфіна - 300 метрів. Рекорд встановила Таффі, спеціально навчений дельфін ВМФ США. Більшість дельфінів, однак, рідко пірнають на такі глибини. Фактично, дельфіни проводять більшу частину часу свого життя на глибині менше двох метрів. Деякі фахівці припускають, що цим дивовижним тваринним просто не подобається холодна вода на великих глибинах. Тривалість життя дельфінів залежить від виду. Афаліни живуть у середньому 35-40 років. Вік дельфіна можна визначити по зубах: при спеціальній обробці на зубі можна побачити кільця, подібні тим, що ми бачимо на спиляних стовбурах дерев. Злічивши кільця, фахівці дізнаються вік дельфіна. У дорослого дельфіна в середньому від 80 до 100 зубів. На відміну від акули, у дельфіна нових зубів не виростає - ті, що є, служать йому все життя. Правда, їжу дельфіни не пережовують - рибу вони заковтують цілою, і вона перетравлюється у них в шлунку. Зуби ж їм потрібні для полювання і, іноді, для самооборони.
На изобретение электричества в том виде, в котором мы получаем его на сегодняшний день, повлияли исследования многих ученых. А еще в далекие времена люди замечали свойство притягивать предметы у янтаря, потертого кусочком шерсти.
Сам же термин "электричество" ввел Уильям Гилберт в 1600 году в своем сочинении о магнитах, их свойствах, и магнитном поясе Земли.
Начиная с 17 века ученые стали больше изучать это явление. Так, в 1663 году была создана первая примитивная электростатическая машина. В 18 веке ученый Стивен Грей уже пытался провести электрический ток на расстояние. А в 1745 году был создан первый электрический конденсатор - Лейденская банка.
В 1747 году Б.Франклин (тот самый Бенджамин Франклин, чей портрет изображен на стодолларовой купюре) создал первую теорию электричества, а уже в 1785 году был открыт очень важный закон Кулона.
Также электричество изучали Гальвани - «Трактат о силах электричества при мышечном движении» и Вольт - изобретение гальванического предмета. Русский ученый Василий Петров открыл вольтову дугу.
В развитие науки об электричестве внесли свой вклад такие знаменитые ученые как Эрстед, Ампер, Ленц, Джоуль, Ом, Гаусс.
Основываясь на открытиях многих ученых, Фарадей открыл миру электролиз (1834 год) и электромагнитную индукцию (1831 год). В 1873 году Д.К.Максвелл вывел уравнения взаимосвязи характеристик электрического и магнитного поля.
В 1888 году ученый Лачинов определил условия передачи электричества на большое расстояние. В 1897 году был открыт электрон.
Уже в 20 веке была создана квантовая электродинамика, а также открыта теория электрослабых взаимодействий.
1Невское побоище__Первый подвиг, за который Александр Ярославович и получил своё прозвище - легендарное Невское побоище. Дружина Невского разбила шведов в устье реки Ижоры. Князь лично участвовал в битве и "самому королю възложи печать на лице острымь своимь копиемь", то есть нанёс копьём тяжкие телесные шведскому предводителю Биргеру. Считается, что победа Невского предотвратила потерю Русью берегов Финского залива и остановила шведскую агрессию на новгородско-полоцкие земли. Стоит признать, что битва не отличалась масштабностью, скорее это была спецоперация, в которой дружина князя захватила стратегическое и тактическое преимущество, неожиданно напав на шведов. 2Александр vs немцы__ После возвращения с Невской битвы Александр вернулся в Новгород, но поссорился с боярами и вынужден был отбыть в Переславль-Залесский. Тем временем необычайную агрессию проявляли немцы, взявшие Изборск, Псков, землю вожан и Копорье. Когда супостаты приблизились к Новгороду, пришло время обратиться за к Ярославу. Ярослав хотел отправить на младшего своего сына Андрея, но новгородцы настояли на кандидатуре Александра. В 1241 году Александр очистил новгородские земли от немцев. в 1242 году, дождавшись владимирскую во главе с Андреем), освободил Псков. )вот сайт там смотри http://russian7.ru/post/7-podvigov-aleksandra-nevskogo/
Дельфіни не є рибами - це ссавці. Вони теплокровні, живородні, вигодовують своїх дитинчат молоком, мають легені і дихають повітрям.
Далекі предки дельфінів спочатку вийшли на сушу, а потім, через деякий час, знову повернулися у воду. Але в анатомії дельфінів до цих пір збереглися основні ознаки сухопутних ссавців, такі як структура скелета і розташування внутрішніх органів. У дельфінів навіть є волосяний покрив - одна з основних рис, яку тварини придбали на суші. Правда, волосяний покрив дельфінів мінімальний. Знахідки копалин предків дельфіна дозволяють простежити стадії еволюції від сухопутного ссавця з чотирма лапами до морського ссавця з редукованими кінцівками.
Дельфіни мають дивну фізіологічну схожість з людьми. У них таке ж чотирикамерне серце, дуже близький склад крові і температура тіла. Розмір мозку цього ссавця цілком можна порівняти з розміром мозку людини (хоча він трохи перевищує людський).
У дельфінів є зір, слух, дотик - словом, всі ті ж відчуття, що й у людини, за винятком нюху. Дельфіни не розрізняють запахів. На відміну від більшості морських тварин, у дельфінів немає ніздрів, але зате у них є вуха, і вони мають чудовий слух. Вуха розташовані позаду очей і виглядають як два невеличких отвори розміром приблизно з шпилькову голівку. Як правило, дельфіни можуть чути звуки частотою більше 150 кілогерц. Людина в середньому розрізняє звуки частотою лише до 22 кілогерц.
Але, незважаючи на те, що дельфіни чують звуки такої високої частоти, самі вони зазвичай виробляють звуки частотою 1,5 - 11,0 кілогерц. У дельфінів немає голосових зв'язок. Замість цього вони використовують систему повітряних мішків, розташованих під дихалом. Щоб видавати свист, дельфіни переганяють повітря туди і назад між чотирма повітряними мішками.
Мова дельфінів досить складна і різноманітна. Дельфіни навіть мають імена, які отримують при народженні. У ході експериментів на записаний вченими свист-сигнал, що означає ім'я, завжди відгукувався один і той самий дельфін.
Дельфіни, також як кити і тюлені, не розрізняють синій колір. Завдяки цьому вони бачать під водою так само, як ми на суші - для них вода прозора, вона не становить окремого колірового фону, як для нас. Основні кольори в морських і океанських глибинах для дельфінів, як правило, мають жовті, червоні і білі відтінки.
Дельфіни орієнтуються в просторі за до сонара. Дельфін видає специфічні звуки (клацання), які відбиваються від навколишніх об'єктів. Потім він обробляє отримане відлуння і отримує об'ємне зображення. Більш того - оскільки дельфіни є прекрасними звукокопіювачами, вони можуть передати це зображення своїм родичу. І тодіінший дельфін «побачить» те, що бачив перший, практично «його очима».
Дорослий дельфін-афаліна може мати довжину від 1,9 до 4,5 метрів і важити від 150 до 650 кілограм. Спинний плавець самця косатки може досягати у висоту 2,13 метрів.
Швидкість, з якою можуть плавати дельфіни, залежить від конкретного виду. Афаліни можуть розвивати швидкість до 40 км/год і вистрибувати на висоту до 5 метрів.
Дельфіни затримують дихання на 5-7 хвилин, іноді можуть перебувати під водою до 10-15 хвилин. Дельфіни можуть пірнати на глибину 200 метрів і, перебуваючи під водою, сповільнювати своє серцебиття.
Максимальна зареєстрована глибина занурення дельфіна - 300 метрів. Рекорд встановила Таффі, спеціально навчений дельфін ВМФ США. Більшість дельфінів, однак, рідко пірнають на такі глибини. Фактично, дельфіни проводять більшу частину часу свого життя на глибині менше двох метрів. Деякі фахівці припускають, що цим дивовижним тваринним просто не подобається холодна вода на великих глибинах.
Тривалість життя дельфінів залежить від виду. Афаліни живуть у середньому 35-40 років. Вік дельфіна можна визначити по зубах: при спеціальній обробці на зубі можна побачити кільця, подібні тим, що ми бачимо на спиляних стовбурах дерев. Злічивши кільця, фахівці дізнаються вік дельфіна.
У дорослого дельфіна в середньому від 80 до 100 зубів. На відміну від акули, у дельфіна нових зубів не виростає - ті, що є, служать йому все життя. Правда, їжу дельфіни не пережовують - рибу вони заковтують цілою, і вона перетравлюється у них в шлунку. Зуби ж їм потрібні для полювання і, іноді, для самооборони.