Владимир Мономах
Объяснение
Усилия Владимира Мономаха по сохранению единства Руси
4 июня 2018
838 дочитываний
3 мин.
1,6 тыс. просмотров. Уникальные посетители страницы.
838 дочитываний, 51%. Пользователи, дочитавшие до конца.
3 мин. Среднее время дочитывания публикации.
Великий князь Владимир II Всеволодович Мономах. Портрет из Царского титулярника. 1672 год
Великий князь Владимир II Всеволодович Мономах. Портрет из Царского титулярника. 1672 год
Великий киевский князь Владимир Мономах (1053 — 1125 гг.) проявил себя одним очень мудрым и дальновидным правителем Руси. Во время его правления процесс раздробленности на Руси уже начался — нарастал кризис феодального общества и слабели силы, связывающие политическую организацию государства.
Чувствуя, какими бедами может обернуться разобщенность и междоусобицы между князьями для всей Руси, Владимир Мономах активно пытался объединить князей вокруг общей идеи.
О его политических взглядах можно узнать из «Повести временных лет» и собственных произведений князя: «Поучения детям», «Отрывка (автобиографии)», «Послания Олегу Черниговскому», объединенных под названием «Поучение Владимира Мономаха». Эти «Поучения...» примечательны тем, что являются единственным развернутым политическим и моральным наставлением, созданным не духовным лицом, а государственным деятелем.
Відповідь:
З того моменту, як дитина народилася, і почав обживатися в світі, він почав навчатися. Навчаючись, дитина постійно виховується. Процес виховання спрямований на формування соціальних якостей особистості, на створення і розширення кола її відносин до навколишнього світу - до суспільства, до людей, до самого себе. Чим ширше, різноманітніше і глибше система відносин особистості до різних сторін життя, тим багатшою її власний духовний світ.
Таким чином, особистість формується в процесі активної взаємодії з навколишнім світом, опановуючи соціальним досвідом, суспільними цінностями. На основі відображення людиною об'єктивних відносин відбувається формування внутрішніх позицій особистості, індивідуальних особливостей психічного складу, складається характер, інтелект, його ставлення до оточуючих і до самого себе. Перебуваючи в системі колективних і міжособистісних відносин, у процесі спільної діяльності, дитина стверджує себе як особистість серед інших людей.
Ніхто не народжується на світло з готовим характером, інтересами, схильностями, волею, певними здібностями. Всі ці властивості виробляються і формуються поступово, у ході усього життя, з моменту народження і до зрілості.
Особливу роль в житті людини, її захисті, формуванні та задоволенні духовних потреб, а також в його первинної соціалізації грает сім'я. Особистість дитини формується під впливом всіх суспільних відносин, в яких протікає його життя і діяльність. Проте рівень моральної культури батьків, їхні життєві плани й устремління, соціальні зв'язки, сімейні традиції мають вирішальне значення в розвитку особистості молодої людини. p> У сім'ї дитина набуває переконання, суспільно схвалювані форми поведінки, необхідні для нормального життя в суспільстві. Саме в сім'ї виявляється найбільшою мірою індивідуальність дитини, її внутрішній світ. Батьківська любов допомагає розкрити, збагатити емоційну, духовну і інтелектуальну сферу життя дітей.
Пояснення:
Відредагуй правильно на українську, хотів чим швидше для тебе)
