Объяснение:
Насамперед серед екологічних областей Світового океану розрізняють товщу води — пелагіаль, область поширення пелагічних тварин, і дно океану — бенталь, заселену бентосом, тобто організмами, що живуть на ґрунті або в його товщі.
Супралітораль — узбережжя океану, розташоване вище літоралі, тобто вище рівня води в найвищий приплив
Літораль — прибережна зона морського дна, що осушується під час відпливу. Розташована між рівнями води в найнижчий відплив і в найвищий приплив. Мешканці літоралі двічі на добу покриваються водою й двічі на добу звільняються від її; вони живуть при різких змінах температури й солоності води, при дії прибою, на прямому сонячному світлі
Сублітораль — прибережна частина океану, яка безпосередньо примикає до літоралі й розташовується на глибинах від 40-50 м до 200 м (рідше глибше), що простирається від рівня води при найнижчому відпливі до нижньої границі поширення донної рослинності. Із сублітораллю пов'язані багаті промисли безхребетних.
Батіаль розташовується на материкових схилах на глибинах 200-2 000 м між неритичною областю й абісаллю. Батіаль характеризується слабкою освітленістю у верхній частині і повною відсутністю видимих променів спектра в нижній. Для неї характерні незначні коливання температури й солоності. На відміну від неритичної області, на якій відкладаються переважно галечник й черепашники, у батіалі переважають мули.
Абісаль — область найбільших морських глибин, що перевищують 2 000 м, яка відповідає ложу Світового океану. Характеризується надзвичайно повільним пересуванням води від полюсів до екватора, постійно низькими температурами (близько +4 °C), практично майже повною відсутністю світла. Тут зовсім не зустрічаються зелені рослини.
У товщі води — пелагіалі виділяють епіпелагіаль — освітлені шари води до глибини 200 м і глибоководну пелагіаль. Остання у свою чергу підрозділяється на батіпелагіаль, що лежить на глибинах 200-2 000 м, і абісопелагіаль — глибше 2 000 м. Виділяють також мезопелагіаль — перехідну зону між епіпелагіаллю та батіпелагіаллю; гіперпелагіаль — води глибоководних жолобів.
На формирование антропогенных загрязнений атмосферного воздуха влияет характер источников загрязнений технологических агрегатов, выделяющих в процессе эксплуатации вредные вещества в атмосферу. Различат стационарные и передвижные источник загрязнения атмосферного.
Атмосферный воздух загрязняется различными газами, мелкими дольками и жидкими веществами, которые негативно влияют на живые существа, ухудшая условия их существования. Источники загрязнения атмосферы могут быть естественными и искусственными (антропогенными) (рис.1.3).
Естественное загрязнение атмосферы . К природным источникам атмосферного загрязнения относят пыльные бури, извержения вулканов, космическая пыль и др .. Продукты естественного загрязнения атмосферы на 3/4 составленные из неорганических веществ. Это продукты выветривания горных пород, частицы почвы, пепел, соль и др. [3].
Рис. 1.3. Источники загрязнения атмосферного воздуха
В атмосфере Земли присутствуют разнообразные органические примеси, которые являются продуктами жизнедеятельности организмов. Это углеводороды спирты, органические кислоты, эфиры, альдегиды. Фитогенные химически активные газообразные продукты выделения получили название атмовитаминив. Они используются многими организмами для жизненных потребностей. Органические вещества, которые губительно действуют на бактерии, микроорганизмы, грибы получили название фитонциды.
