Ух... Смотря какая семья.. Ну ладно) Всем привет меня зовут ..... И сейчас я вам хочу рассказать про свою семью. Мы очень дружная семья, в моей семьи состоит папа,мама,сестра(брат) и я. Летом мы ездим путешествовать по всему миру. Мы уже были в Египте,Турции,США и Австралии. А зимой мы со всей семьей делаем Снеговика. Мы его делаем с любовью и к концу зимы он еще никогда не таял. Весной всё просыпается и мы идем в лес. Мы смотрим разных животных, зайчика, белочку, а белочку я даже кормил(а). Она так смешно кушала орешки! Осенью у нас тоже очень хорошо.. Природа... Листья золотые кружатся.. Всё такое яркое. Всё так завораживает. Мне очень нравится моя семья, я очень рад(а) что у меня хорошая Мама, Папа (сестра,брат). Они всегда меня поддержат и поймут!
Наша земля – земля славного незабутнього минулого, земля, якою можна пишатися. Скільки всього витерпіла вона за довгі віки свого існування, за ті часи, поки формувалася поступово нація з гордим ім’ям – українці. Недарма О. Довженко писав: «Не знаю я народу, та й нема такого другого народу нині на Землі, щоб так багато створив, таку велику данину приніс всьому людству, як наш народ». Ми можемо пишатися минулим нашої країни, нашими гордими предками, що не шкодували свого життя задля завоювання незалежності України. Ось мчать степами звитяжні козаки з шаблями на раменах, що єдиною метою свого життя зробили справу захисту кордонів держави, звільнення полонених з татарської та турецької неволі. Багато зробили вони для України, тому пам’ятає вона їх завжди. Але не тільки воїнами можемо ми пишатися. Адже наші предки – і ті мирні хлібороби, що сіяли зерно, обробляли землю, складали пісні, творили історію, оспівували її. Та теперішнє наше не менш славне. Адже за нашого життя Україна здобула довгоочікувану незалежність. І нехай нам тепер не таким легким здається життя, багато проблем у нашої держави, однак ми можемо пишатися своєю країною.
