Наша земля – земля славного незабутнього минулого, земля, якою можна пишатися. Скільки всього витерпіла вона за довгі віки свого існування, за ті часи, поки формувалася поступово нація з гордим ім’ям – українці. Недарма О. Довженко писав: «Не знаю я народу, та й нема такого другого народу нині на Землі, щоб так багато створив, таку велику данину приніс всьому людству, як наш народ». Ми можемо пишатися минулим нашої країни, нашими гордими предками, що не шкодували свого життя задля завоювання незалежності України. Ось мчать степами звитяжні козаки з шаблями на раменах, що єдиною метою свого життя зробили справу захисту кордонів держави, звільнення полонених з татарської та турецької неволі. Багато зробили вони для України, тому пам’ятає вона їх завжди. Але не тільки воїнами можемо ми пишатися. Адже наші предки – і ті мирні хлібороби, що сіяли зерно, обробляли землю, складали пісні, творили історію, оспівували її. Та теперішнє наше не менш славне. Адже за нашого життя Україна здобула довгоочікувану незалежність. І нехай нам тепер не таким легким здається життя, багато проблем у нашої держави, однак ми можемо пишатися своєю країною.
Вообще-то у Зеленодольска есть герб. Зачем придумывать заново? Ну, если надо, то я бы нарисовала: на зеленом фоне (потому что Зеленодольск) (и по аналогии с зеленой землей Казани) изображен золотой грифон (символ силы, власти,могущества и бдительности) + аналогия с драконом с золотым лапами (символом Казани). На голове у грифона - серебряная корона - символ господства и власти. Серебро означает мудрость, благородство, безмятежную радость, надежду (по аналогии с золотой короной Казани.) В когтях грифона - молот - символ упорного нелегкого труда рабочих (ведь Зеленодольск - город промышленный (14 предприятий)).
