При нераціональному використанні землі прискорена ерозія проходить значно швидше, ніж процес природного ґрунтоутворення. По мірі збільшення еродованості (змитості, дефлірованості) ґрунту його властивості все більше наближаються до властивостей материнської породи. За узагальненими даними О.С. Скородумова , ознаки і властивості еродованих ґрунтів такі: 1) зменшення потужності профілю і глибини залягання карбонатів. Забарвлення ґрунту стає світлішим із збільшенням його еродованості; 2) механічний склад верхнього горизонту збіднений глинястими і мулистими фракціями (у змитих і змито-намитих ґрунтах спостерігається зменшення кількості частинок менше 0,01–0,001 мм); 3) зменшується кількість органічних речовин. Вміст гумусу в орному шарі змінюється не тільки в зв'язку із змивом найбільш ґумусованого верхнього горизонту та оранкою менш ґумусованого нижчезалягаючого шару, але й в результаті намиву частинок і агрегатів з вище розташованих схилів. Намитий горизонт змито-намитих ґрунтів іноді має менший вміст гумусу, ніж нижній шар; 4) в еродованих ґрунтах знижується вміст рухомих, сполук азоту, фосфору, калію і мікроелементів; під час змиву ґрунтів більше всього втрачається азот і менше калій, ґрунтовий розчин має підвищене значення рН; 5) стійкість і кількість структурних агрегатів зменшуються, збільшуються об'ємна вага і щільність ґрунту, знижується його пористість і шпаруватість; 6) погіршується водний, повітряний і тепловий режим, знижується польова вологоємність і підвищується випаровуваність ґрунтової вологи; 7) в еродованих ґрунтах мало корисних мікроорганізмів (спороутворюючих амоніфікаторів, засвоюючих мінеральні форми азоту, нітрофіксуючих та ін.); 8) погіршуються фізико-механічні властивості (підвищується липкість і пластичність, кіркоутворення та опір при обробітку); 9) знижується продуктивність ґрунтів, виражена в зменшенні врожаю сільськогосподарських культур і його якості. В залежності від інтенсивності руйнування ґрунтів ерозію поділяють: – слабку, – середню, – сильну – надмірну. При слабкій ерозії з одного га змивається чи видувається до 12 тонн верхніх шарів ґрунту; при середній ерозії – 12 – 25 т; при сильній ерозії – 25 – 50 т; при надмірній ерозії – більше 50 тонн. Ерозійний змив 50 т/га рівнозначний руйнуванню поверхневого шару ґрунту товщиною 5 мм. Протягом 100 років такої ерозійної діяльності можна втратити 500 мм ґрунту. Водночас за такий же період часу відбувається формування тільки 2 – 5 см родючого шару ґрунту в природних умовах. Це наглядно демонструє надмірно швидкі темпи ерозійної діяльності по відношенню до процесу ґрунтоутворення.
Луна́ (лат.Luna) — естественный спутник Земли. Самый близкий кСолнцу спутник планеты, так как у ближайших к Солнцу планет,Меркурия и Венеры, спутников нет. Второй по яркости[комм. 1]объект на земном небосводе после Солнца и пятый по величинеестественный спутник планеты Солнечной системы. Среднее расстояние между центрами Земли и Луны — 384 467 км(0,002 57 а. е., ~ 30 диаметров Земли).
Видимая звёздная величина полной Луны на земном небе −12,71m[3]. Освещённость, создаваемая полной Луной возле поверхности Земли при ясной погоде, составляет 0,25 — 1 лк.
Луна является единственным астрономическим объектом вне Земли, на котором побывал человек.
Русское слово луна восходит к праслав. *luna < пра-и.е. *louksnā́«светлая» (ж. р. прилагательного *louksnós), к этой же индоевропейской форме восходит и лат.lūna «луна»[4]. Грекиназывали спутник Земли Селеной (др.-греч. Σελήνη), древние египтяне — Ях (Иях), вавилоняне — Син.
Практически любой город России славен своей историей, страницы которой отражаются в их достопримечательностях. Что уж говорить о Москве - столице Российской Федерации, летопись которой пишется на протяжении почти девяти веков. В 1493 году по указу Ивана III вокруг Кремля убрали все деревянные постройки, чтобы не было пожаров. А для торговли около восточной стены появилась площадь, которую называли Торговой или Торгом. Также ее называли Пожаром из-за часто возникавших здесь пожаров. В 16 веке Красную площадь называли Троицкой, по названию Троицкой церкви, находившейся в южной части площади. В 1508-1516 годах вдоль кремлевской стены в оборонительных целях был вырыт ров шириной более 36 м и глубиной 10 м, который заполнили водой. В 17 веке через ров были построены мосты к Никольским и воротам. Площадь стали называть Красной, что означало красивая. Постепенно Красная площадь в Москве становится не только торговым, но и политическим центром.
