2. Александр Невский Русское государство и православную веру, за что и был причислен церковью к лику святых.
1.Александр Невский был одним из крупнейших военачальников своего времени. Он творчески использовал сложившиеся ведения боевых действий, стремился к внезапности нападения, учитывал особенности местности, сильные и слабые стороны своих и вражеских войск, громил противника по частям. Александр Невский был искусным политиком. Он видел, что русские княжества не имеют реальных сил для борьбы на два фронта. Поэтому князь Александр сохранял мирные отношения с монголами, чем обеспечивал тыл Северо-Западной Руси для борьбы с немец-ко-шведской агрессией.
1. Гідатофіти занурені у воду. Вони одержують не всю кількість сонячного проміння, бо частина його відбивається або поглинається водою. Відповідно гідатофіти тією або іншою мірою є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. У зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню у гідатофітів утруднений газообмін. Однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють регулюванню газообміну. Гідатофіти мають дуже спрощену анатомічну будову, у них судини слабко розвинені або зовсім немає, воду сприймають всією поверхнею тіла. На поверхні епідерми кутикули немає або вона занадто тонка, щоб не створювати перешкоду в надходженні води до клітин.
2. Гідрофіти звичайно ростуть по берегах водойм, напівзанурені у воду. Підземна частина рослин (кореневища і корені), а також більша частина стебла занурені у воду. Гідрофіти, як і гідатофіти, мають систему добре розвинених міжклітинних проміжків, крізь які здійснюється постачання кисню до органів, які знаходяться у воді і ґрунті водойми.
3. Гігрофіти - це рослини, що пристосовані до росту в умовах надмірного зволоження, переважно атмосферного. Листки їх вкриті тонким шаром кутикули, продихи розташовані на рівні основних клітин епідерми, наявність тонкостінних живих розсіяних волосків, а також широких міжклітинників - забезпечує досить активну поверхню випаровування.
Проживання у водному середовищі зумовило особливі риси організації водних рослин. В загальному до основних пристосувань вищих рослин до водного життя належать:
- Водні рослини не потребують опорних елементів, тобто у них недорозвинені або відсутні судинні пучки, як у деревині наземних рослин.
- Редукція кореневої системи або зміна її функції.
- Порівняно низька температура води викликає пригноблення статевого процесу, тому у них переважає вегетативне розмноження.
- Розвиток системи повітряних порожнин – аеренхіма, сприяє поліпшенню газообміну і підтримці рослини в плаваючому стані.
- Великий розвиток поверхні тіла по відношенню до маси, що виражається в наявності перистого, розітнутого листя, тонких, довгих стебел або ж широкого, але дуже тонкого листя.
- Листя занурених водних рослин позбавлені продихів, зате їх поверхня проникна для газів і весь газообмін йде через неї. Кількість продихів в порівнянні з наземними видами збільшена.
- У деяких видів серед клітин епідермісу є та інші, звані гідропорами, що мають більшу проникність води. У лататтєвих, крім того, є особливі клітки - гаусторії, розташовані на нижній стороні листа, здатні інтенсивно поглинати живильні речовини і запасати масло.
- Гетерофілія, різнолисність, це явище, коли на одній рослині розвиваються як типово підводне листя, так і типово повітряні з рядом переходів (настурція, стрілолист, вех).
- Виділення слизу особливими залозками перешкоджає вилуговуванню з рослин живильних речовин, а також є захистом при тимчасовому пересиханні водоймищ.
- Переважна більшість вищих водних рослин - багаторічники. При зимуванні частина видів цілком опускається на дно водоймища, більшість зимує у вигляді кореневищ, бульб або зимуючих бруньок (турионів).
Наявність стійкого механізму гомеостазу дозволяє вищим водним рослинам захоплювати значні території і мати широке географічне розповсюдження. Такі види створюють популяції, пристосовані до крайніх умов ареалу, до значних коливань світла, температури, залежності від концентрації газів, … .