Підлітковий вік – період значних змін у житті дитини. Це вік стрімких фізіологічних, психологічних, соціальних змін, які відбуваються з дитиною, і це саме той період, коли вона потребує як мудрої та виваженої батьківської підтримки, так і свободи у прийнятті рішень та виявленні своїх поглядів та переконань.
Підлітковий вік можна умовно розділити на три етапи:
1. з 10 до 12 років – молодший підлітковий вік;
2. з 13 до 17 років – середній підлітковий вік;
3. із 17 до 19 років – старший підлітковий вік або юність.
Підлітковий вік сповнений протиріч, і одним з основних є те, що почуття дорослості, яке є провідним психологічним утворенням цього віку, знаходить спротив з боку оточуючих, у першу чергу – значущих дорослих, зокрема батьків. Підліток вже не відчуває себе дитиною, однак ще не може сприйматися дорослими як рівний.
Отож, найбільш значущі особи в цьому віці – ровесники. Тепер вже не оцінка сім’ї та вчителя є важливою, підліток орієнтується саме на оцінку з боку друзів та однолітків.
Формування статевого потягу (лібідо) та пов’язане з ним підвищення цікавості підлітків до теми стосунків та сексу є закономірним і цілком природнім явищем.
Якщо в родині тема сексу – під табу, то підлітки знайдуть відповіді на питання, що їх цікавлять, в іншому місці. Що саме вони дізнаються і наскільки ці знання будуть корисними та достовірними, залишається зазвичай закритою інформацією для батьків.
Объяснение:
Равнинная поверхность, сформированная под действием эндогенных процессов, осложнена формами рельефа, которые образовались под влиянием ветра, текучих вод, физического выветривания и других. По своему внешнему облику равнина полого наклонена в сторону Каспийского моря.
По происхождению на территории области выделяются два типа равнин: аккумулятивная и денудационная. Основной фон на территории области создают аккумулятивные равнины. Только в северо-восточной части области в окрестностях озера Баскунчак находится денудационная равнина. В состав аккумулятивной равнины входит морская равнина. Наиболее примечательной формой этой равнины являются бугры. Впервые эти формы рельефа были описаны в 1856 году академиком К.М. Бэром и получили широкую известность как бэровские бугры. Их протяженность 0,8 – 5 км, ширина 0,1 – 0,5 км, абсолютные отметки колеблются от минус 20 до минус 5 м. Крутизна склонов 4 - 10°С, но иногда увеличивается до 30 - 40°С. Вдоль вершин бэровских бугров прокладывают дороги, а сами бугры используют под бахчи.
