Стены храма украшены художественной росписью, внешние стены окрашены в нежной цветовой гамме. Внутреннее убранство поражает своей красотой, великолепный иконостас с росписями на библейские мотивы. В храме произведена замена колокола и куполов.
В Свято-Успенском храме существует воскресная школа, в которой обучаются более 20 детей, а также есть церковный хор.
Свято-Успенский храм является действующим, здесь проходят богослужения и отмечаются христианские праздники.
Запасы бурых углей в Кемеровской области оцениваются в более чем 34 млрд т, месторождения, в основном, находятся на северо-востоке области.
Бурый уголь добывается на разрезе Кайчакский-1 в Тисульском районе и Итатуглем в Тяжинском районе, мощность этих предприятий составляет 250 и 200 тыс т соответственно. При этом добыча бурого угля в 2016 г составила менее 240 тыс т, или 0,1% от добычи по Кузбассу в целом.
Тогда как суммарный потенциал добычи бурого угля в Кузбассе в разы больше - он оценивается в объеме свыше 600 тыс т/год. Выйти на этот уровень регион сможет уже в перспективе 2-3 лет.
Также высок потенциал расширения использования бурого угля. Несмотря на то, что бурый уголь имеет в среднем на 30-40% меньшую теплоту сгорания, М. Ольховский считает, что экономически бурый уголь привлекательнее.
Котельные смогут сэкономить за счет сокращения транспортных затрат с учетом гораздо меньшего расстояния доставки по сравнению с каменным углем, который везется из центра и юга области. Так, для Тяжинского района предварительные расчеты показали, что экономия по котельным района за отопительный период составит около 13 млн руб. По Чебулинскому району экономия оценивается в 9 млн руб, а по Мариинскому району - 16,7 млн руб.
В отопительном сезоне 2016-2017 гг бурый уголь использовался на коммунальных котельных Ижморского, Мариинского, Тяжинского, Чебулинского и Тисульского районов.
Но многие котельные не проходили глубокую модернизацию и для сохранения температурного режима в сильные морозы на них временно продолжалось сжигание каменного угля. Общее число котельных, сжигавших бурый уголь этой зимой, доходило до 146. При расширении сферы бурого угля на котельные Яйского, Яшкинского районов, г Анжеро-Судженск и Тайга это количество вырастет еще на 100 котельных.
В замене котлов или дополнительном оборудовании из-за перевода на бурый уголь нуждаются 82 котельные. Для решения этой задачи власти Кемеровской области считают необходимым привлечение инвесторов. в этом
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — співається в жартівливій українській пісеньці, яка розповідає про родичів гарбуза: диню, огірочки, бараболю, квасолю, буряки, морквицю, біб.А чи й справді вони родичі?Наука ботаніка об’єднує найбільш близькі рослини у роди та види. Вид — це ім’я рослини. Рід — її прізвище. Прізвище та ім’я рослинам дають латинські, бо латинська мова у вчених вважається міжнародною. Жовта диня, наприклад, зветься куміс мело. А найближчий родич дині — огірок — теж куміс, але вже сатівус.Є й родини рослин, що складаються з найбільш близьких родів. До родини гарбузів, таким чином, справді належить диня — «гарбузова господиня», а також огірочки та кавун. А от бараболя, тобто картопля, ніякого відношення до родини гарбузів не має. її родичі — помідор і паслін. Родич морковиці — звичайний буряк, а родичі квасолі — біб та горох. їхня родина так і зветься — бобові.Бувають родичі досить близькі, а бувають і далекі. Дикі предки гарбуза та дині ростуть у Мексіці, а батьківщина огірків та кавунів — пекуча пустеля Калахарі в Африці. Бараболю та помідор привезли до нас з Південної Америки. А морковиця прийшла з Середземномор’я. З Азії на нашу землю потрапили буряки, квасоля, цибуля, часник, пшениця, рис...Різними шляхами приходили вони до нас. Колись люди не вміли удобрювати свої поля та городи. Вони просто кидали насіння у грунт, а коли грунт втрачав родючість, переходили на нове місце. Переселяючись, люди брали з собою а, насіння, і мандрувало воно разом з людьми о на сотні й тисячі кілометрів.Радо зустріли люди заморських гостей, що їх привезли мореплавці, — помідори, какао. А от картоплі спочатку не пощастило. Ніхто не знав, що саме треба споживати. Пробували їсти зелені кульки з насінням, але вони такі гіркі, що люди назвали їх «чортовим яблуком». То ж не дивно, що селяни відмовлялися садити картоплю, а коли власті примушували їх засаджувати нею лани, вони бунтували, — знищували картоплю, вбивали панів та царських службовців. Так і увійшли в історію ці бунти під назвою «картопляні».А от гречка швидко розповсюдилася по селянських нивах. її привезли наші предки з Візантії, яку вони звали Грецією. Тому-то й названо гречку гречкою.Соняшник потрапив до нас як декоративна рослина і довго прикрашав тільки квітники та оранжереї. Згодом люди навчились видобувати з його насіння смачну олію, і соняшник перейшов з гурту декоративних рослин до лав рослин сільськогосподарських. Різними шляхами потрапляли рослини на наші поля та городи. Люди відбирали для посіву насіння від найкращих рослин, що не боялися ані спеки, ані холодів.Поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків. І ростуть поряд на наших полях та городах пришельці з різних далеких країв — кавун, огірки, картопля, квасоля і служать людям.
Стены храма украшены художественной росписью, внешние стены окрашены в нежной цветовой гамме. Внутреннее убранство поражает своей красотой, великолепный иконостас с росписями на библейские мотивы. В храме произведена замена колокола и куполов.
В Свято-Успенском храме существует воскресная школа, в которой обучаются более 20 детей, а также есть церковный хор.
Свято-Успенский храм является действующим, здесь проходят богослужения и отмечаются христианские праздники.