Трудові спори
Головна / Новини / Неповний та скорочений робочий час: у чому відмінність
ПРАЦЯ ТА ЗАЙНЯТІСТЬ
Неповний та скорочений робочий час: у чому відмінність
15.04.2020, 10:28 2526 0
Роз'яснює Управління Держпраці у Рівненській області
Фахівці Управління Держпраці у Рівненській області роз'яснили, як на період карантину правильно запроваджувати неповний робочий час і чим він відрізняється від скороченого робочого часу.
Умовно робочий час за тривалістю можна поділити на:
1. Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;
2. Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;
3. Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.
Поняття «скорочений робочий час» і «неповний робочий час» різні за своєю суттю.
Скорочений робочий час встановлюється:
- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;
- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень;
- для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) - скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.
Юридическая ответственность — это применение мер государственного принуждения к виновному лицу за совершение противоправного деяния. Юридическая ответственность — правоотношение, в которое вступает государство, в лице его компетентных органов, и правонарушитель, на которого возлагается обязанность претерпевать соответствующие лишения за совершенное им противоправное деяние. Юридическая ответственность возникает вследствие правонарушения или общественно опасного деяния и представляет собой особое правоотношение. Факт правонарушения ставит субъекта (правонарушителя) в определенную юридическую связь с государством, в которой государство в лице компетентных органов выступает как уполномоченная сторона, а правонарушитель — как обязанная. При этом и уполномоченная, и обязанная стороны действуют в рамках закона, и реализация юридической ответственности осуществляется на основе права, конкретных санкций правовых норм, предусматривающих ответственность именно за данное правонарушение.