Пояснення:Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
3. Виправні роботи
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.
Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України.
Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення).
4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені? Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім. Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності. 5. Чи несуть батьки, та в якій мірі, за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми? Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину. Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею
В цитированном фрагменте речи Марк Туллий Цицерон говорит о признаках права собственности. Он утверждает, что основным признаком свободного государства является невозможность нанести правам и имуществу гражданина какой-либо ущерб без приговора сената, или народа, или людей, назначенных быть судьями в том или ином деле.
Таким образом, цитируемая речь указывает на необходимость соблюдения процедуры законного судебного решения перед причинением ущерба собственности граждан. Это означает, что неприкосновенность собственности обеспечивается нормами публичного права.
Это имеет важное значение, так как защита права собственности является одним из основных элементов обеспечения гражданской свободы и автономии. Граждане, владеющие собственностью, имеют возможность использовать ее по своему усмотрению и получать доходы от нее. Нарушение этого права может привести к потере имущества и финансовой стабильности.
Установление процедуры судебного принятия решения перед причинением ущерба собственности гарантирует, что принятие такого решения будет основываться на объективных и законных основаниях, а не на произволе или личных интересах отдельных лиц или групп. Публичное право, которое регулирует отношения между государством и гражданами, играет важную роль в защите собственности.
Таким образом, я согласен с утверждением Цицерона, что неприкосновенность собственности обеспечивается нормами публичного права. Это необходимо для защиты прав и интересов граждан, обеспечения стабильности экономики и поддержания свободы в обществе.
Задача № 5:
Административное правонарушение может быть совершено только умышленно, когда лицо совершившее сознавало противоправный характер своего действия (бездействия), предвидело вредные последствия, желало наступления вредных последствий или сознательно их допускало либо относилось к ним безразлично. Нельзя совершить административное правонарушение в другой форме.
Позиция: В данном задании необходимо согласиться с данным утверждением. Административное правонарушение допускается только при наличии умысла или предусмотрения противоправных действий. Лицо должно осознавать негативные последствия своего действия или бездействия, а также иметь намерение злоупотребить этими последствиями.
Задача № 6:
Петров утверждал, что административная ответственность наступает с 16 лет. Если лицо совершает административное правонарушение в более старшем возрасте до 18 лет, то тем более лицо не может быть освобождено от административной ответственности. Прав ли Петров?
Позиция: Петров неправильно утверждает, что административная ответственность наступает с 16 лет. Фактически, административная ответственность наступает с 16 лет, но лицо может быть освобождено от ответственности, если оно совершило правонарушение до достижения 18 лет. Таким образом, Петров ошибается, утверждая, что лицо не может быть освобождено от административной ответственности, если оно совершило правонарушение после 16, но до 18 лет.
Задача № 7:
Английский подданный Джордж совершил на территории РФ административное правонарушение. Джордж заявил, что раз он иностранец, то он не может подлежать административной ответственности на общих основаниях. Прав ли Джордж?
Позиция: Джордж неправильно полагает, что поскольку он иностранец, то он не может подлежать административной ответственности на общих основаниях. Фактически, административная ответственность применима ко всем лицам, находящимся на территории РФ, независимо от их гражданства. Поэтому Джордж должен нести административную ответственность за совершенное правонарушение.
Задача № 8:
Хирург Соколов, спеша на операцию, превысил автомобильную скорость на 50 км в час и сломал конструкцию на шоссе, где велись автодорожные работы. Какая ответственность ожидает Соколова?
Позиция: Хирург Соколов должен нести ответственность за два административных правонарушения: превышение скорости и повреждение конструкции на шоссе. В соответствии с законодательством, за превышение скорости на 50 км/ч предусмотрено административное наказание в виде штрафа и лишения прав на определенный срок. За повреждение конструкции на шоссе также предусмотрена административная ответственность, включающая штраф или другое наказание, установленное законодательством.
Задача № 9:
Кайков в три часа ночи громко рыдал, бил пустые бутылки из-под водки об лавочку на улице, мешая спать жильцам двух соседних домов. На следующий день две соседки разговорились, где одна говорила, что Кайкова нужно привлечь к административной ответственности за совершение административного правонарушения, а другая соседка говорила, что Кайкова нужно, так как вчера в автомобильной аварии погибла вся семья. Сформулируйте свою позицию.
Позиция: Обстановка смерти семьи Кайкова не оправдывает его поведения и не должна служить основанием для освобождения от административной ответственности. Кайков громко рыдал и бил пустые бутылки, внося беспокойство и нарушая тишину ночи жильцам двух соседних домов. Независимо от личных трагических обстоятельств, совершение административного правонарушения требует привлечения к административной ответственности.
Глава 3. Административное наказание.
Задача № 10:
Баранову, совершившему административное правонарушение, было назначено административное наказание в виде административного штрафа, а также дополнительное наказание в виде обязательных работ. Правомерно ли это?
Позиция: Назначение административного наказания в виде административного штрафа и дополнительных обязательных работ является правомерным. В соответствии соответствующими нормами, в случаях совершения административных правонарушений, суд имеет право назначать административное наказание в форме штрафа и дополнительных видов наказания, таких как обязательные работы. Таким образом, назначение данных наказаний в данной ситуации соответствует закону.
Задача № 11:
Два автомобилиста поспорили. Один утверждал, что за совершение административного правонарушения в области дорожного движения административный штраф не может составлять менее 300 рублей. Другой автомобилист утверждал, что административный штраф не может составлять менее 400 рублей. Кто из автомобилистов прав в споре?
Позиция: Оба автомобилиста неправильно полагают, что административный штраф имеет жестко установленные минимальные значения. Фактически, конкретные размеры административных штрафов за правонарушения в области дорожного движения регулируются соответствующими нормами и могут различаться в зависимости от тяжести правонарушения и обстоятельств дела. Поэтому нельзя установить однозначное минимальное значение для всех случаев.
Задача № 12:
У профессионального охотника Симонова, чьим основным законным источником средств к существованию является охота, было конфисковано ружьё. Симонов посчитал свои права нарушенными. А как считаете вы?
Позиция: Конфискация ружья у охотника Симонова может быть осуществлена только в случаях, предусмотренных законом, таких как наличие административных правонарушений, уголовных преступлений или иных нарушений, связанных с правилами охоты. Возможно, Симонов нарушил какие-то правила охоты или совершил другое административное правонарушение, в результате чего было принято решение о конфискации его ружья. Однако, без дополнительных сведений о ситуации нельзя определить, были ли нарушены права Симонова или нет. Необходимо провести детальное расследование каждого случая конфискации в соответствии с установленными процедурами и законами.
Відповідь:
Пояснення:Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
3. Виправні роботи
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.
Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України.
Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення).
4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені? Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім. Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності. 5. Чи несуть батьки, та в якій мірі, за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми? Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину. Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею