ответ:В данном случае было неправильно заключение договор имущественного найма, так в соответствии со ст. 606 ГК «По договору аренды (имущественного найма) арендодатель (наймодатель) обязуется предоставить арендатору (нанимателю) имущество за плату во временное владение и пользование или во временное пользование». Здесь же возмездной основы (платы) не было, да и пшеница передавалась не во временное пользование. Ведь Приказчиков, посеяв пшеницу, не может вернуть именно ту, которую он занял у соседа.
Кроме того, предметом договора по договору имущественного найма может быть любая телесная непотребляемая вещь, поскольку она не теряет своих натуральных свойств в процессе использования. В данном же случае, после посева зерна, оно потеряет свои свойства. По этой же причине, передаваемое право нельзя считать правом безвозмездного пользования.
В данном случае сосед передал фермеру своё право собственности на зерно, а последний должен вернуть ему то же количество зерна по окончании уборочной, то есть имеет место займ. Согласно п. 1 ст. 807 ГК предметом договора займа могут быть движимые вещи, которые определяются родовыми, а не индивидуальными признаками, которыми и обладает в данном случае определенное договором количество зерна пшеницы[11].
Литература
1.Гражданский кодекс РФ. Часть 2. (ред. от 17.07.2009).
2.Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России: Монография. - М., 2005.
3.Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1. Общие положения. Изд. 2-е. -М., 2003.
4.Договоры в предпринимательской деятельности.// Е.А.Павлодский, Т.Л.Левшина. – М.:Издательство: Статут, 2008.
5.Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право. -М., 1999.
6.Казанцев М. Ф. Договорное регулирование. Цивилистическая концепция.- Екатеринбург, 2005.
7.Комментарий к части второй Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей. –М.,2000.
8.Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. - 1996.- N 8.
9.Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник /[Вознесенская Н.Н. и др.]— М. : Волтерс Клувер, 2006.
10.Предпринимательское право России: учеб. / В. С. Белых, Г. Э. Берсункаев, С. И. Виниченко [и др.]; отв. ред. В. С. Белых. — М Предпринимательское право Российской Федерации / Под ред. Е.П. Губина, П.Г. Лахно.- М., 2003.
12.Пучинский Б.И. Коммерческое право России.- М., 2000.
13.Сулейменов М.К. Предпринимательский договор как комплексный институт гражданского права. // "Журнал российского права".- 2008.- N 1.
[1] Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. - 1996.- N 8.
[2] Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право. -М., 1999. С. 3.
[3] Пучинский Б.И. Коммерческое право России.- М., 2000. С. 12
[4] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1. Общие положения. Изд. 2-е. -М., 2003. С. 121-128.
[5] Сулейменов М.К. Предпринимательский договор как комплексный институт гражданского права. // "Журнал российского права".- 2008.- N 1.
[6] Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России: Монография. - М., 2005. С. 344.
[7] Предпринимательское право Российской Федерации / Под ред. Е.П. Губина, П.Г. Лахно.- М., 2003. С. 912.
[8] Предпринимательское право России: учеб. / В. С. Белых, Г. Э. Берсункаев, С. И. Виниченко [и др.]; отв. ред. В. С. Белых. — М Казанцев М. Ф. Договорное регулирование. Цивилистическая концепция.- Екатеринбург, 2005. С. 56.
[10] Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник /[Вознесенская Н.Н. и др.]— М. : Волтерс Клувер, 2006.
[11] Комментарий к части второй Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей. –М.,2000
Объяснение:
Рассматривая трудовое законодательство в общем, нельзя не затронуть сам трудовой кодекс РФ. 8 сентября 2011 года состоялась встреча представителей основных профсоюзов России с президентов Российской Федерации. По их мнению, как и по мнению известного политического деятеля Михаила Прохорова, Трудовой кодекс является далеко не идеальным воплощением права работников, поэтому они выступают за принятие нового Трудового Кодекса, но, разроботкой которого будут заниматься не законодатели, а специальная рабочая группа. Но Президент пресек данное предложение, обосновав тем что трудовой кодекс «живой» и в него постоянно вносятся изменения. Тем не менее предложен ряд существенных изменений.
Меня наиболее заинтересовало предложение внесения изменения направленное на более точную трактовку актов труда, принимаемых работодателем(закрепленная в ст.8 Трудового кодекса РФ).
Для рассмотрения данного предложения, вспомним что есть власть, включая власть хозяйскую, принадлежащую работодателю.
Власть — возможность и осуществлять свою волю, воздействовать на деятельность и поведение других людей, даже вопреки их сопротивлению.
Рассматривая в общем - власть имеет несколько видов. Таковыми являются Верховная власть, Законодательная власть, Исполнительная власть, Судебная власть, Политическая власть, Управленческая власть, Публичная власть, Символическая власть.
В данной работе будет рассматриваться хозяйская власть, которая является подвидом Управленческой власти.
Таким образом, в 90-е годы XX века, на основании Законом РФ от 3/7/1991 «О приватизации государственных и муниципальных предприятий в РФ» было произведена приватизация государственного имущества в частную собственность. Соответственно, в связи с принятием данного закона, хозяйская власть работодателя отделилась от государственной власти. В этих условиях главным во у общества остается - каковы границы этой власти Общество заинтересовано чтобы, во-первых, дать в руки работодателя эффективный легальный инструментарий в осуществлении управления трудом и, в то же время, во-вторых, ограничить возможности злоупотребления работодателя своею властью. К сожалению, ст. 8 в ее нынешнем виде есть, скорее, уход от проблемы, нежели ее решение.
Работодатель, как и работник, — сторона трудового отношения и трудового правоотношения. Работодатель предоставляет работу, организует труд и управляет трудом. Будучи субъектом трудового права, работодатель обладает определенными правами и обязанностями, которые увязаны с правами и обязанностями работника. Так, правом одной стороны (работника) соответствуют обязанности другой стороны (работодателя), и наоборот.
Для рассмотрения данного во для начала, обратим внимание на частный аспект: в соответствии со ст.8 работодатель принимает акты о труде «в пределах своей компетенции». Но исходя из этого, работодатель, становясь самостоятельным субъектом права, обладает не компетентностью, а правосубъктностью!
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років.
Які види покарань застосовуються до неповнолітньої особи?
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт або позбавлення волі. Крім того, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх?
Для неповнолітніх передбачені особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання, порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
скорочено види покарань та обмежено строки встановлених покарань;
передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
зменшено строки після спливу яких до неповнолітнього можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а також строки погашення і зняття судимості.
Які особливості при призначенні покарання?
Суд, окрім того, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Також неповнолітній вік особи, сам по собі, є обставиною, що пом’якшує покарання. Вона обов’язково має враховуватись при призначенні покарання незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття.
Чи може бути неповнолітній звільнений від відбування кримінального покарання?
Так, українське законодавство передбачає таку можливість, але за певних умов. По-перше, неповнолітня особа може бути звільнена від покарання з випробуванням. Проте, таке звільнення є можливим якщо особу засудили до арешту чи позбавлення волі. Іспитовий строк встановлюється тривалістю від 1 до 2 років. По-друге, неповнолітнього може бути звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, його може бути звільнено. Проте, має бути визнано, що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки він, на момент постановлення вироку, не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує примусові заходи виховного характеру:
застереження;
обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
покладення на неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;
направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років.
Але варто пам’ятати, у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?
Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням і може застосовуватися за:
вчинений повторно злочин невеликої тяжкості ‒ на строк не більше 1 року 6 місяців;
злочин середньої тяжкості ‒ на строк не більше 4 років;
тяжкий злочин ‒ на строк не більше 7 років;
особливо тяжкий злочин ‒ на строк не більше 10 років;
особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, ‒ на строк до 15 років.
За яких умов неповнолітні можуть звільнятися від кримінальної відповідальності?
До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності:
у зв’язку з дійовим каяттям;
у зв’язку примирення винного з потерпілим;
у зв’язку з передачею винного на поруки;
у зв’язку із зміною обстановки.
Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте, останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі.