Відповідно до статей 23 і 35 КК ( 2001-05 ) конфіскація майна як різновид додаткового кримінального покарання полягає в
примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого, а також
належної йому частки в спільній власності. До складу майна входять речі, предмети, грошові кошти, вклади в банку, акції, облігації,
векселі, чеки, сертифікати та інші цінні папери.
При застосуванні конфіскації майна суди мають на меті посилення кримінального покарання за вчинення переважно корисливих
злочинів.
Відповідно до статей 23 і 35 КК ( 2001-05 ) конфіскація майна як різновид додаткового кримінального покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого, а також належної йому частки в спільній власності. До складу майна входять речі, предмети, грошові кошти, вклади в банку, акції, облігації,
векселі, чеки, сертифікати та інші цінні папери.
При застосуванні конфіскації майна суди мають на меті посилення кримінального покарання за вчинення переважно корисливих
злочинів.
Ковпаківський районний суд м. Сум призначив Ж. за ст. 17 і ч. 2 ст. 81 КК ( 2001-05 ) покарання у вигляді одного року позбавлення волі з конфіскацією 1/2 належного йому майна з
відстрочкою виконання основного покарання і сплатою 200 грн. штрафу. Ухвалою судової колегії Сумського обласного суду від 4 червня 1998 р. вирок районного суду змінено, виключено з покарання застосування конфіскації майна, оскільки її призначено без урахування конкретних обставин справи і даних, що позитивно характеризують особу підсудного. Ж. вчинив тільки замах на крадіжку, викрадене повернено підприємству, він є пенсіонером,
хворіє, сім'я його перебуває в скрутному матеріальному становищі.
Разом з тим є випадки незастосування конфіскації майна в разі, коли з урахуванням характеру і суспільної небезпечності
вчиненого злочину, даних, що негативно характеризують особу винного, обставин, які обтяжують її відповідальність, призначення
даного додаткового покарання є необхідним.
суд вынес решение о банкротстве и ликвидации должника.
В подобных ситуациях представляется целесообразным применение всех возможных восстановительных процедур.
В связи с этим представляется необходимым внести в § 1 гл. XI Закона изменения, в соответствии с которыми допускается введение внешнего управления и заключение мирового соглашения ликвидируемым должником, если в процессе наблюдения органы управления должника приняли решение об отказе от ликвидации (представляется, что к внешнему управляющему такое полномочие органов управления переходить не должно, этот вопрос могут решать только сами учредители (участники) юридического лица).