1.Трудовые договоры могут заключаться: 1) на неопределенный срок; 2) на определенный срок не более пяти лет трудовой договор), если иной срок не установлен настоящим Кодексом и иными федеральными законами.
2.О прекращении трудового договора в связи с истечением срока его действия работник должен быть предупрежден в письменной форме не менее чем за три календарных дня до увольнения, за исключением случаев, когда истекает срок действия трудового договора, заключенного на время исполнения обязанностей отсутствующего .
3. Трудовой договор может быть расторгнут работодателем в случае неоднократного неисполнения работником без уважительных причин трудовых обязанностей, если он имеет дисциплинарное взыскание. Применение к работнику нового дисциплинарного взыскания, в том числе и увольнение по пункту 5 части первой статьи 81 ТК РФ, допустимо также, если неисполнение или ненадлежащее исполнение по вине работника возложенных на него трудовых обязанностей продолжалось, несмотря на наложение дисциплинарного взыскания.
4. Не знаю)
5. Не знаю)
6. 1.переводом
7. 1 - В. воздействие на работника вредных и опасных производственных факторов отсутствует; 2 - Б. воздействие определенных производственных факторов приводит к снижению работо или заболеванию работника 3 - Г. воздействие определенных производственных или неустранимых природных факторов приводит к травме, профессиональному заболеванию, внезапному ухудшению здоровья ( не уверена, по поводу этого задания)
8. Часть 1 статьи 265 Трудового кодекса Российской Федерации запрещает применение труда лиц в возрасте до 18 лет на работах с вредными и (или) опасными условиями труда.
ответ:УДК 340.15(477)(07)
Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського юридичного інституту
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
(протокол № 4 від 24 квітня 2019 р.)
Рецензенти:
Г. В. Лаврик – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри
правознавства Полтавського університету економіки і торгівлі;
О. С. Кальян – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри
підприємництва і права Полтавської державної аграрної академії.
К 59
Козаченко А. І.
Історія розвитку конституціоналізму в Україні: Навч. посібник.
– Полтава: “Астрая”, 2020. – 217 с.
ISBN 978-617-7669-59-2
Історія розвитку конституціоналізму в Україні – історико-теоретична юридична
навчальна дисципліна, яка пропонується для вивчення у юридичних навчальних
закладах вищої освіти на вибір студентів. Навчальний посібник містить
інформацію про конституційні ідеї та концепції відомих науковців та
політичних діячів України, аналіз змісту конституційних нормативно-правових
актів, характеристику конституційних інститутів і конституційного процесу з
огляду на основні періоди формування вітчизняного конституціоналізму.
Актуальність вивчення історії українського конституціоналізму зумовлюється
тим, що отримані знання дадуть можливість краще зрозуміти закономірності та
особливості конституційного процесу в Україні у наш час.
УДК 340.15(477)(07)
ISBN 978-617-7669-59-2
© Козаченко А. І., 2020
© Астрая, 2020
3
Навчальний посібник опубліковано
з нагоди річниці створення
Полтавського юридичного інституту
Національного юридичного університету
імені Ярослава Мудрого
Передмова
Історія українського конституціоналізму є складовою частиною
Історії держави і права України. Початок процесу дослідження явищ,
пов’язаних з історією вітчизняного конституціоналізму, припадає на
20-ті роки ХХ ст., коли при Всеукраїнській Академії Наук УСРР розпочала діяльність Комісія по вивченню українського права, яку очолив академік М. П. Василенко. У складі комісії працювали
М. О. Максимейко, О. О. Малиновський, В. Л. Модзалевський,
Л. О. Окиншевич, М. Є. Слабченко. Проблеми історії конституційного будівництва Української РСР у радянський період досліджували
Б. М. Бабій, Ф. Г. Бурчак, А. Й. Рогожин, І. П. Сафронова,
М. М. Страхов, А. П. Таранов, М. В. Терлецький, С. Л. Фукс.
Грунтовне вивчення історії українського конституціоналізму розпочалося у пострадянський період. Але особливого значення такі дослідження набули на початку ХХІ ст., коли стала актуальною проблема проведення конституційної реформи, що мала за мету впровадження сучасної європейської моделі конституціоналізму. Останнім