Відповідь:
Часткова - до 14 років;
Дії, які особа може здійснювати самостійно: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Цивільна відповідальність: Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
Неповна - з 14 до 18 років;
Дії, які особа може здійснювати самостійно: такі особи мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Цивільна відповідальність: Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково (субсидіарно) відповідають батьки, або піклувальники. За шкоду, заподіяну іншій особі, неповнолітня особа несе відповідальність на загальних підставах.
Повна - з 18 років;
Дії, які особа може здійснювати самостійно: Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається.
Цивільна відповідальність: такі особи несуть цивільну відповідальність за вчиненні дії на загальних підставах.
Пояснення:
При этом можно было играть «мирандолем» (т. е. не увеличивая ставки) , а можно было увеличить ставку в два раза (объявить так называемое «пароли») , в четыре раза («пароли-пе» ) или, наконец, играть на часть банка по желанию понтирующего, что большей частью и делалось.
После этого понтер объявлял, на какую карту он играет. Для этого он или загибал угол соответствующей карты или просто называл ее, например: король треф. Конечно, называя карту, он делал это в надежде только на свое «игровое счастье» , так как никаких закономерностей, вытекающих из самой игры, не существовало (хотя, с научно-теоретической точки зрения, в силе были закономерности, вытекающие из теории вероятностей) . Нужно было просто ожидать, как выйдет объявленная карта (см. ниже) , имея равное количество шансов на выигрыш или проигрыш. Удачливые игроки могли выигрывать, однако, при соответствующих ставках, немалые суммы. Это и порождало массу легенд и анекдотов вроде анекдота о «трех картах» Сен-Жермена, на котором построен сюжет «Пиковой дамы» . Когда ставка была объявлена понтером, банкомет начинал «метать банк» : взяв колоду, он раскладывал карты поочередно на две стороны — направо и налево, переворачивая их крапом (оборотной стороной) вниз, т. е. «открывал карты» . Если названная понтером карта (в нашем примере король треф) ложилась справа от банкомета (т. е. против левой руки понтера) , то выигравшим считался банкомет, а если налево (т. е. против правой руки понтера) , то понтер.
Выходом поставленной карты очередная ставка считалась разыгранной. За ней в том же порядке следовала другая. Талья (промет колоды карт) продолжалась до тех пор, пока банк не «срывался» , т. е. полностью проигрывался банкометом, или до отказа понтирующих (если не было особых условий) .
Вот в эту игру и играл Германн. Играл, однако, не просто, а на выигрыш трех карт подряд, хотя и растянул игру на три вечера. А для того чтобы при такой игре крупно выиграть, нужно было не только «знать» , на какие карты ставить, но и резко увеличивать ставки.