С глубокой древности человека манило и привлекало к себе звёздное небо. Мечта о создании летательных аппаратов нашла своё отражение в мифах, легендах, сказках и сказаниях практически всех народов Земли. Да, человеку очень хотелось летать. И сначала он решил сделать себе крылья, как у птицы. Забирался повыше в горы и прыгал с такими крыльями вниз. Но в результате только ломал руки и ноги. Однако человек не мог успокоиться: придумал всё- таки металлическую птицу с неподвижными крыльями и назвал её…(ответ детей) Пионерами авиации считают сразу трёх конструкторов. В России это был Александр Фёдорович Можайский(1882г) Через двадцать лет американские лётчики братья Райт взлетели на построенном ими самолёте и продержались в полёте меньше минуты.(Слайд №5)И всё же никто не думал, что человеку покориться космос. Россия гордится, что первый человек космоса- русский. Весь мир всколыхнула ошеломляющая весть: человек в космосе.Полёт продолжался 108 минут, корабль «Восток» поднялся на высоту- 327 км и сделал полный оборот вокруг Земли.(Слайд №7) Космические аппараты и искусственные спутники решают очень много задач.Спутник двигаясь по орбите, фотографирует быстро и аккуратно земную поверхность.(Слайд №8 ) Очень важно получить снимки тех мест, куда трудно добраться. Это пустыни, высокие горы, районы северного и Южного полюсов. Мы узнаём , какая погода нас ожидает, какие стихии могут принести беду. Спутники ведут наблюдения за лесами, сельскохозяйственными посевами, они осуществляют теле- и радиосвязь (благодаря им мы смотрим телевизор, разговариваем по мобильным телефонам кораблям терпящим бедствия. На спутниках устанавливаются приборы, которые могут заглянуть в глубь океана и подсказать где суда ожидает опасная мель. Спутники наблюдают за состоянием воды, воздуха и почвы, за экологией нашей планеты. Когда человек попал в космос , появились новые загадочные слова «Комета», «Астероид», «Метеорит», «Солнечная система».
Суть цього конституційного права полягає в гарантованій державою можливості кожного громадя-нина безпосередньо звертатися, направляти індивідуальні і колективні письмові звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, під якими слід розуміти також пропозиції про поліпшення їх діяльності або критику недоліків у їхній роботі, що є важливим засобом ви-явлення і виправлення порушень закону, до щодо їх усунення і попередження.У зв'язку з розглядом вказаного права є необхідність підкреслити, що положення ст. 40 Конституції стосується не тільки громадян України. Тобто відповідним правом наділяються як іноземці, так і особи без громадянства. Причому ця стаття не передбачає ніякої можливості обмеження встановленого права. Підняття цього права на рівень конституційного свідчить, що воно розглядається як дуже важливий інструмент функціонування демократичного суспільства, внаслідок чого відповідні обов'язки органів державної влади, органи» місцевого самоврядування чи службових осіб посилюються.Порядок розгляду звернень, пропозицій, заяв і скарг громадян регламентується законом України. За встановленим порядком такі звернення мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання. Якщо заява надійшла до органу чи службової особи, до відання яких не належить розв'язання питання, порушеного в заяві, то вони мають направити її за належністю, повідомивши про це зацікавлену особу. В разі, коли таке звернення відбулося на особистому прийомі, відповідна посадова особа повинна дати необхідні роз'яснення.За законодавством України звернення мають розглядатися в строк до одного місяця з дня надхо-дження, а ті, які не потребують додаткового вивчення і перевірки, - негайно, в усякому разі не пізніше 15 діб. У необхідних випадках строки вирішення можуть бути продовжені керівником відповідного органу, але не більше, як на місяць, при обов'язковому повідомленні про це відповідної особи (осіб).Порушення встановленого порядку розгляду, бюрократичне ставлення, а також переслідування громадян у зв'язку з поданням звернення або за вміщену в них критику тягнуть відповідальність винних осіб відповідно до чинного законодавства.На жаль, існуючий міжнародний та європейський досвід ігнорування анонімних звернень поки що не знайшов конституційного чи законодавчого закріплення.
Це називається обов'язком.