Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільне небезпечне діяння. Умисел є двох видів: прямий і непрямий.
Формула прямого умислу - усвідомлював, передбачав, бажав. Усвідомлювання особою суспільної небезпечності вчинюваного діяння значить, що вона усвідомлює:
- суспільну цінність блага, на заподіяння шкоди якому спрямовані її дії;
- тяжкість заподіюваної шкоди;
- фактичні ознаки вчинюваного злочину (предмет, потерпілого, місце, час, співучасників);
- забороненість цього діяння кримінальним законом (не конкретну норму, а взагалі);
- свій обов’язок діяти, відвернути настання суспільно небезпечної шкоди, але не діє.
Формула побічного умислу - усвідомлював, передбачав, допускав. Інтелектуальний момент побічного (евентуального) умислу однаковий з інтелектуальним моментом прямого умислу і характеризується тими самими ознаками (усвідомлення особою суспільної небезпеки своїх дій чи бездіяльності; передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності), які повністю збігаються з аналогічними ознаками психічного стану при прямому умислі.
Злочинна недбалість - це таке психічне ставлення особи до вчиненого, за якого вона не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи без-діяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити. За злочинної недбалості суб’єкт не усвідомлює суспільної небезпечності своєї поведінки і не передбачає її наслідків, тобто інтелектуальний момент вини відсутній.
Об'єктивний критерій недбалості - це обов'язок особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Такий обов’язок на особу покладають:
- закон, службовий стан, фах (професія - лікар, вихователь, водій), прийнятий особою на себе обов’язок угодою, дорученням;
- родинні стосунки (батьки зобов’язані оберігати і утримувати дітей), правила суспільного співжиття, утворені особою угоди, за якими вона зобов’язалась відвернути чи не допустити настання певної шкоди: доглянути дітей, берегти майно тощо.
Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостей суб’єкта. Якщо буде встановлено, що певна особа не була зобов’язана передбачити настання наслідків, то вона не може бути визнана винною в їх настанні. Хто не повинен був, той і невинний.
Политика социального государства направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека.
Российская Федерация является таким государством согласно п.1 ст.7 Конституции РФ. Кроме того, согласно п.2 ст.7 Конституции РФ в Российской Федерации охраняются труд(ст. 37 К.РФ) и здоровье людей(ст.41 К. РФ), устанавливается гарантированный минимальный размер оплаты труда (п.3 ст.37 К.РФ), обеспечивается государственная поддержка семьи, материнства, отцовства и детства (ст.38 К.РФ), инвалидов и пожилых граждан, развивается система социальных служб, устанавливаются государственные пенсии, пособия и иные гарантии социальной защиты(ст.39 К.РФ). Также для социального государства характерно поощрение благотворительности и социально направленный экономический уклад.
Доброго времени суток. ответ. 1. Институт заработной планы - трудовое. 2. Институт основ конституционного строя РФ - конституционное. 3. Институт уголовного наказания - уголовное. 4. Институт брака - семейное. 5. Институт купли - продажи - гражданское. 6. Институт государственной службы - административное. 7. Институт финансового контроля - административное. 8. Институт подсудности - уголовное. 9. Институт парламентаризма - конституционное. 10. Институт страхования - семейное. 11. Институт опеки - семейное. 12. Институт избирательного права- конституционное. 13. Институт рабочего времени - трудовое. 14. Институт право собственности - гражданское 15. Институт соучастия - уголовное 16. Институт обязательств - гражданское 17. Институт дипломатического права - международное. 18. Институт правого статуса личности - конституционное.
Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільне небезпечне діяння. Умисел є двох видів: прямий і непрямий.
Формула прямого умислу - усвідомлював, передбачав, бажав. Усвідомлювання особою суспільної небезпечності вчинюваного діяння значить, що вона усвідомлює:
- суспільну цінність блага, на заподіяння шкоди якому спрямовані її дії;
- тяжкість заподіюваної шкоди;
- фактичні ознаки вчинюваного злочину (предмет, потерпілого, місце, час, співучасників);
- забороненість цього діяння кримінальним законом (не конкретну норму, а взагалі);
- свій обов’язок діяти, відвернути настання суспільно небезпечної шкоди, але не діє.
Формула побічного умислу - усвідомлював, передбачав, допускав. Інтелектуальний момент побічного (евентуального) умислу однаковий з інтелектуальним моментом прямого умислу і характеризується тими самими ознаками (усвідомлення особою суспільної небезпеки своїх дій чи бездіяльності; передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи бездіяльності), які повністю збігаються з аналогічними ознаками психічного стану при прямому умислі.
Злочинна недбалість - це таке психічне ставлення особи до вчиненого, за якого вона не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій чи без-діяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити. За злочинної недбалості суб’єкт не усвідомлює суспільної небезпечності своєї поведінки і не передбачає її наслідків, тобто інтелектуальний момент вини відсутній.
Об'єктивний критерій недбалості - це обов'язок особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Такий обов’язок на особу покладають:
- закон, службовий стан, фах (професія - лікар, вихователь, водій), прийнятий особою на себе обов’язок угодою, дорученням;
- родинні стосунки (батьки зобов’язані оберігати і утримувати дітей), правила суспільного співжиття, утворені особою угоди, за якими вона зобов’язалась відвернути чи не допустити настання певної шкоди: доглянути дітей, берегти майно тощо.
Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостей суб’єкта. Якщо буде встановлено, що певна особа не була зобов’язана передбачити настання наслідків, то вона не може бути визнана винною в їх настанні. Хто не повинен був, той і невинний.