Розв'яжіть задачі: 1. Двоє римських громадян купили на спільні кошти раба. В яких частках - реальних чи ідеальних - полягає власність? Як можна реальну долю перетворити на ідеальну і навпаки?
2. Громадянин замовив скульптору портрет своєї дружини і надав для цього мармур. Однак скульптор отримав вигідніше замовлення - виготовити портрет імператора. Не маючи іншого матеріалу, він використав мармур першого замовника. Той, побачивши скульптуру зі свого матеріалу, став вимагати її собі, заявивши, що сплатить за неї суму, яка була встановлена за портрет дружини. Скульптору це було невигідно, тож він став заперечувати, що власником виробу слід вважати майстра, який "надав мертвому каменю душу". Замовник наполягав на тому, що вироб має належати тому, хто надав матеріал, бо основою всякої духовної діяльності є "груба матерія". Як вирішить спір римський юрист?
3. Громадянин був призначений на високу посаду в провінції. Від'їжджаючи, він передав своєму приятелю цінний подарунок для вручення їхньому спільному другу, в якого скоро мав бути ювілей. Трапилося так, що друг раптово помер, не доживши до ювілею, і подарунок не був вручений. Чи стане приятель, у якого залишився подарунок, власником речі за давністю набуття?
4. Гай знайшов на вулиці золотий ланцюжок і взяв його собі. Через півтора роки проти нього був поданий віндикаційний позов Сеєм, який загубив цей ланцюжок. Що вирішить суд?
5. Клавдій Непотіан використовував працю рабині Гелли за правом особистого сервітута, встановленного на користь Клавдія її власником Сервілієм Гуром. Коли Гелла народила дитину, Сервілій став вимагати віддати йому новонародженого. Чи правомірна ця вимога?
потому что душа человека бесценна. Что бы душа не натворила, никто не в праве отнимать ее у живого существа. Мы приходим в этот мир для того, чтобы учиться на своих ошибках и получать опыт. Так что даже, если ошибка была очень ужасной(например, убийство), то это тоже опыт конкретного человека. Всегда можна исправить. Если не давать шанса исправиться, то мы невольно забираем шанс конкретного индивидуума на его личностное и моральное развитие, чего мы тоже не в праве делать. Так что смертная казнь не должна существовать в высокоразвитых и цивилизованых странах.