государственного регулирования имеет под собой объективную основу возрастания роли образования в воспроизводстве социокультурных реалий общественной жизни, социально-экономическом, интеллектуальном и ином развитии нашей страны
Відповідь:
Для того, щоб сказати, яке рішення прийме суд, потрібно знати зміст позову. З яким питанням звернулася гр. Симоненка до суду: визнання заповіту нікчемним, визнання заповіту недійсним повністю чи в частині, визнання права власності на спадкове майно повністю чи в його частині? Якщо дружина звернулася до суду з питанням визнання заповіту недійсним, гр. Симоненко не був визнаним за життя недієздатним чи обмежено дієздатним, розумів і усвідомлював значення своїх дій, то, вважаю, що суд повинен їй відмовити у задоволенні позову. Згідно вимог ст. 1234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а згідно вимог ст.1235 цього ж кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Тому гр. Симоненко мав право залишити своє майно по заповіті у спадщину будь-кому.
Якщо прийняти за умову, що дійсність заповіту ніхто не оспорював, то не зрозуміло чому гр. Симоненко звернулася до суду, замість того, щоб звернутися до нотаріуса. Однак, при видачі свідоцтва про право на спадщину, потрібно буде з"ясувати чи не є це майно спільним майном подружжя. У такому випадку дружина матиме право на виділ їй 1/2 частки майна, інша 1/2 частка майна буде спадкуватися за заповітом після смерті гр. Симоненка спадкоємцем за заповітом. Але при цьому згідно вимог ст. 1241 ЦК України неповнолітня донька (17 років) та непрацездатна за віком мати (75 р.) мають право на отримання обов"язкової частки у спадщині. "Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка)". Якщо б гр. Симоненко не залишав заповту, то після його смерті мали б право спадкувати його: 1)дружина, 2)син, 3) дочка, 4) мати всі в рівних частка - тобто по 1/4 кожна (виходячи із змісту ст.1261, 1267 ЦК України). Отже, розмір обов"язкової частки у дочки і матері спадкдавця становить 1/8 для кожної ( не менше половини від розміру частки, яку б вони успадкували за законом -тобто, якби не було б заповіту).
Пояснення:
В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення
щас , скажу