У період карантину, який продовжено до 11 травня 2020 року, знаходитися на вулицях без документів, що посвідчують особу, у період карантину заборонено. Які документи посвідчують особу? Хто має право вимагати у людини паспорт? Чи має право поліцейський вилучати документ, який людина йому пред’являє? На ці та інші запитання відповідає Марія Николаїшин, директор Стрийського місцевого центру з надання БВПД.
Які документи посвідчують особу?
У статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” вказано на те, що документи, які посвідчують особу, залежно від їх функціонального призначення поділяються на два види: документи, що посвідчують особу й підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу й підтверджують її спеціальний статус.
документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:
паспорт громадянина України;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
дипломатичний паспорт України;
службовий паспорт України;
посвідчення особи моряка;
посвідчення члена екіпажу;
посвідчення особи на повернення в Україну;
тимчасове посвідчення громадянина України;
Підстави звернення до Європейського суду з прав людини
1. Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції Ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
2. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.
Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.
Відповідно до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування
Впервые попытка провозглашения федеративного устройства России была осуществлена Учредительным собранием 6 (19) января 1918 года. Однако Учредительное собрание в тот же день было распущено и принятые им решения не приобрели какого-либо практического значения. По традиции началом федеративного устройства считается «Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа», принятая 3 (16) января 1918 года. Однако федеративный строй РСФСР во многих чертах носил декларативный характер.
В 1992 году регионами был подписан Федеративный договор о разграничении полномочий, а в 1993 году была принята действующая Конституция — в этих документах содержится основная характеристика федеративного устройства РФ.
В настоящее время в результате известных политических событий субъектов в РФ стало 85 (22 республики, 9 краёв, 46 областей, 3 города федерального значения, 1 автономная область, 4 автономных округа). Важно: действующей Конституцией РФ право одностороннего выхода из ее состава не предусмотрено.