Юридична відповідальність грунтується на принципах:
1) законності - полягає в тому що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою70; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;
2) обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;
3) доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;
4) невідворотності - полягає: в неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невідворотності покарання не повинна порушувати іншого принципу відповідальності - презумпції невинуватості;
5) своєчасності - означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законодавством);
6) справедливості - виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).
Причины кризиса социальной сферы в России: - отсутствие стратегии и ошибочная тактика в осуществлении СП государства; - подсистема управления социальными процессами не встроена в общую систему руководства экономическим развитием; - слабая законодательная и нормативно-правовая база СП государства; - заимствование зарубежного опыта без учета особенностей его применения в России; - отсутствие прогноза изменений социальных проблем
Две основные цели проводимых в России реформ в области СП: повысить уровень благосостояния населения двигаясь к рыночной экономике западного образца, расширить индивидуальные свободы и обеспечить защиту гражданских прав. 1. Общие ы политики доходов населения
2. Политика в сфере труда и трудовых отношений: - политика в области оплаты труда; - социальное партнерство; - охрана труда и социальное страхование; - защита трудовых прав граждан; - политика занятости при структурной перестройке экономики
3. Социальная поддержка и защита нетрудо и слабообеспеченных слоев населения: - пенсионное обеспечение; - социальная социальное обслуживание населения
4. Основные направления развития отраслей социальной сферы: - охрана здоровья населения; - физическая культура и спорт; - образование; - наука; - культура; - жилищная сфера
5. Социальная защита отдельных групп населения – вынужденные мигранты, беженцы из районов экологического бедствия)
5. Миграционная политика: - вынужденная миграция; - защита прав и интересов соотечественников проживающих за рубежом