Відповідь:
1) Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність , недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їхня гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави. (ст. 3 Конституції України).
Залежно від сфер суспільних відносин, у яких основні права і свободи реалізуються з найбільшою пов-нотою та ефективністю здійснюється їх класифікація на:
Особисті (або природні) права й свободи (ст.ст. 27–35, 51–52 Конституції України);
Політичні (ст.ст. 36–40 Конституції України);
Економічні (ст.ст. 41–45 Конституції України);
Соціальні (ст.ст. 46–49 Конституції України);
Екологічні (ст. 50 Конституції України);
Культурні (ст.ст. 53–54 Конституції України).
У даному випадку жителі села Квіткове вирішили захищати своє конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України). З цією метою вони скористалися конститу-ційним правом збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39 Конституції України).
2) Конституція передбачає можливість людини захищати свої права і свободи всіма не забороненими законом.
Існують такі форми захисту прав особи:
1) захист прав органами публічної влади;
2) захист прав громадян громадськими об’єднаннями;
3) самозахист прав людиною, що включає в себе:
– звернення в державні органи та органи місцевого самоврядування;
– оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб, що порушують права громадян;
– звернення в засоби масової інформації та правозахисні організації, громадські об’єднання;
– публічні виступи громадян на захист своїх прав;
– звернення в міжнародні органи із захисту прав людини.
У правовій державі одним з найбільш ефективних і поширених засобів захисту прав і свобод є судовий захист. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожна людина повинна мати можливість вільно обрати б захисту своїх порушених прав. При цьому він повинен бути впевнений в тому, що держава гарантує рівну можливість для будь-кого, незалежно від віри, раси, місця проживання, віку і статі, скористатися цими захисту.
3) Конституція України визнає народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Український народ здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади і органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 Конституції України). Народовладдя реалізується через безпосередню (пряму) демократію і представницьку (непряму) демократію.
Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, рефере-ндум та інші форми безпосередньої демократії. Український народ або його частина здійснюють владу безпосередньо на загальнодержавних і місцевих виборах, всеукраїнських і місцевих референдумах, мітингах, демонстраціях, зборах громадян, через народні ініціативи тощо.
Представницька (непряма) демократія - це здійснення влади народом опосередковано, тобто через своїх представників у владних структурах. Об'єктивізація представницької демократії здійснюється через первинні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які представляють інтереси українського народу. Первинними органами державної влади є ті органи, які безпосередньо обираються (формуються) громадянами України. До них належать: парламент - Верховна Рада України, глава держави - Президент України. Органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади, проте є важливим інститутом представницької демократії.
Пояснення:
Кассационными основаниями к отмене или изменению судебного решения являются нарушения норм процессуального или материального права при рассмотрении и разрешении дела в суде первой или апелляционной инстанции.
Основаниями отмены или изменения приговора в кассационном порядке являются:
несоответствие выводов суда, изложенных в приговоре, фактическим обстоятельствам уголовного дела, установленным судом первой или апелляционной инстанции;
нарушение уголовно-процессуального закона;
неправильное применение уголовного закона;
несправедливость приговора.
Приговор признается не соответствующим фактическим обстоятельствам уголовного дела, установленным судом первой или апелляционной инстанции, если:
выводы суда не подтверждаются доказательствами, рассмотренными в судебном заседании;
суд не учел обстоятельства, которые могли существенно повлиять на выводы суда;
при наличии противоречивых доказательств, имеющих существенное значение для выводов суда, в приговоре не указано, по каким основаниям суд принял одни из этих доказательств и отверг другие;
выводы суда, изложенные в приговоре, содержат существенные противоречия, которые повлияли или могли повлиять на решение вопроса о виновности или невиновности осужденного или оправданного, на правильность применения уголовного закона или определение меры наказания.
Основаниями отмены или изменения судебного решения судом кассационной инстанции являются такие нарушения уголовно-процессуального закона, которые путем лишения или ограничения гарантированных УПК РФ прав участников уголовного судопроизводства, несоблюдения процедуры судопроизводства или иным путем повлияли или могли повлиять на постановление законного, обоснованного и справедливого приговора.
Основаниями отмены или изменения судебного решения в любом случае являются:
непрекращение уголовного дела судом при наличии оснований, предусмотренных ст. 254 УПК РФ;
постановление приговора незаконным составом суда или вынесение вердикта незаконным составом коллегии присяжных заседателей;
рассмотрение уголовного дела в отсутствие подсудимого, за исключением случаев, предусмотренных частями четвертой и пятой ст. 247 УПК РФ;
рассмотрение уголовного дела без участия защитника, когда его участие является обязательным в соответствии с УПК РФ, или с иным нарушением права обвиняемого пользоваться защитника;
нарушение права подсудимого пользоваться языком, которым он владеет, и переводчика;
непредоставление подсудимому права участия в прениях сторон;
непредоставление подсудимому последнего слова;
нарушение тайны совещания коллегии присяжных заседателей при вынесении вердикта или тайны совещания судей при постановлении приговора;
обоснование приговора доказательствами, признанными судом недопустимыми;
отсутствие подписи судьи или одного из судей, если уголовное дело рассматривалось судом коллегиально, на соответствующем судебном решении;
отсутствие протокола судебного заседания.
