Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
Определение наказания виновному и состав преступления (объект , субьект,объективная сторона . Субъективная сторона )гражданин летом 1994 с целью не допустить посторонних лиц в свой огород , оцепил его проводкой с напряжением 220вольт.. подросток подошёл , коснулся Ее рукой и был смертельно травмирован электротоком.. В результате этот случай приравнивается к убиству. Гражданина (хозяина проводки) посадят
Поскольку девятиклассник, являющийся частично дее заключает сделки только с письменного согласия родителей/усыновителей/законных представителей (за исключением сделок из п. 2 ст. 26 ГК РФ), то на заключение данной сделки внук должен был получить разрешение родителей, хотя бы даже уже после заключения самой сделки. Т.к. согласия нет, то сделка является оспоримой по п. 1 ст. 175 ГК РФ: 1. Сделка, совершенная несовершеннолетним в возрасте от четырнадцати до восемнадцати лет без согласия его родителей, усыновителей или попечителя, в случаях, когда такое согласие требуется в соответствии со статьей 26 настоящего Кодекса, может быть признана судом недействительной по иску родителей, усыновителей или попечителя. Т.к. иска нет, сделка действительна, и брат деда, являясь наследником по завещанию, должен будет свозить внука в Англию.
На счет вопросов. Не все право лица дее все дее лица право
Нет, хотя это не совсем логично на первый взгляд. Чаще всего, конечно, право и мораль не противоречат друг другу, но как и во всех правилах бывают исключения. Например, квартира приватизирована на 4 человек - отца, мать, дочь и сына. Дочь, выйдя замуж, потребовала выделения своей доли из этой квартиры. Но у родителей не было возможности ей заплатить. Не смотря на уговоры родственников и соседей, девушка продала свою долю мигрантам. С точки зрения законодательства, она права, все ее действия не нарушают закон. А с точки зрения морали? Скорее всего нет..
Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об’єкт правопорушення – суспільні відносини або конкретні життєві блага на які посягає правопорушник, що охороняються законом (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона правопорушення, діяння (дія чи бездіяльність), шкідливі наслідки (або загроза їх настання), прямий причинний зв’язок між діянням та наслідком. Додаткові елементи об’єктивної сторони правопорушення – це час, місце, засоби вчинення,та ін.
Суб’єкт – деліктоздатна особа, яка вчинила правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і психічних можливостей контролювати свою поведінку волею і розумом (свідомістю). Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріальною правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених законодавством, і юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).
Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона правопорушення, відображає внутрішнє відношення суб’єкта до вчиненого правопорушення і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення.
Як приклад конкретного складу правопорушення, що є фактичною підставою юридичної відповідальності можна навести ст. 115 ККУ, яка передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115).
Об’єктом цього злочину є життя особи, початком якого вважається початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3)причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.