Основные Государственные Законы 23 апреля 1906 г. являются фундаментальным законодательным актом, регулирующим разделение полномочий между императорской властью и организованным по Манифесту 17 октября Парламентом, состоящим из Государственного Совета и Государственной Думы. При этом порядок собрания и работы обеих палат Парламента был определен особыми законами. При работе с этим документом следует учитывать следующее обстоятельство. Он представлен здесь в качестве отдельного закона, так, как он и был опубликован в Полном Собрании Законов. Однако он также целиком вошел в Свод Законов Российской Империи, составив там часть Свода Основных Государственных Законов (Т.I, ч.1 по изд. 1906 г.). При этом нумерация статей 1-23 осталась той же в обоих изданиях, но в Своде Законов еще находятся главы вторая (О порядке наследия Престола), третья (О совершеннолетии Государя Императора, о правительстве и опеке), четвертая (О вступлении на Престол и о присяге подданства), пятая (О священном короновании и миропомазании), шестая (О титуле Его Императорского Величества и о Государственном гербе) и седьмая (О вере), как это установлено в ст. 24. Соответственно, вторая глава Основных Законов как отдельного акта (О правах и обязанностях российских подданных) соответствует только восьмой главе Свода Основных Законов, и т.д. Поэтому и статьям, данным здесь под №№ 27-82, соответствуют статьи №№ 69-124 Свода Основных Законов. Кроме того, ст. 26 соответствует ст. 24 Свода, а ст. 25 соответствует ст. 125 Свода Законов.
Объяснение:
если нажмите "лучший ответ"
Відповідь:
У житті така ситуація виглядала б таким чином: Наприклад, одружуються Овчаренко (наречений) і Титаренко (наречена), а Іванов тим часом продає свою квартиру. Сім"я Овчаренків (батьки нареченого) і сім"я Титаренків (батьки нареченої) скидаються грошима і несуть їх Іванову за придбану у нього квартиру. Якщо, я даю гроші, а мені дають річ, то між нами відбувається договір купівлі-продажу - саме такий договір і посвідчує нотаріус (за українським законодавством договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, ст. 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)
Якщо Іванову так сподобався наречений, що він не брав у нього грошей за квартиру і подарував її Овчаренку, то договір дарування підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 719 ЦКУ). Згідно вимог ст. 57 Сімейного кодексу України - особистою приватною власністю дружини чи чоловіка є майно, набуте нею до шлюбу або за час шлюбу, але на підставі договору дарування чи в порядку спадкування. При розлучені таке майно, якщо воно за рахунок спільних коштів значно не збільшилося у вартості, поділу не підлягає.
Якщо ж Іванов гроші взяв, але в нотаріуса підписав з нареченим договір дарування, то такий договір, відповідно до вимог ст. 235 ЦКУ є удаваним, тобто вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто, правилами для договорів купівлі-продажу. А майно, яке придбане під час зареєстрованого шлюбу одним із подружжя за спільні кошти цього подружжя, є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягає поділу між подружжям.
Пояснення:
В), правопорушення.