ответ: обратись в полицию
Объяснение: они (думаю)
Привет! Это не является нормальным.
Если выходные то ты смело можешь идти и гулять, родители не должны тебе закрывать свободу.
Скорее всего мама тебя заставляет что-то делать скорей всего это уборка/мойка и т.д, но фактически уборка должна проводиться раз в 2-3 недели и нужно соблюдать чистоту, если сегодня уберетесь то следующая уборка должна быть через недели 2, но а так это очень странно) Что-бы выйти гулять надо что-то сделать...
добавлю:
без спросу уходить гулять, как все делают. идти на конфликт, отстаивать свои права. мама явно перебарщивает с контролем.
Объяснение:Філософія – це наука і світогляд, метод і методологія,
логіка й теорія цінностей (ідеологія), які виконують
гносеологічну, світоглядну, аксеологічну і багато інших
функцій. Причому, як стосовно буття загалом, так і його
окремих підрозділів, зокрема. В цьому контексті ми говоримо
про філософію як особливу сферу духовно-практичного
засвоєння світу і, водночас, як про сутність того дійства
(процесу, відносин), яке розгортається у просторі і часі. У
першому випадку мова йде про філософію в її класичному
розумінні як онтологію і гносеологію, соціальну філософію і
філософію історії, логіку і аксеологію. В другому – про
філософію науки і культури, філософію історії і політики,
7
філософію права і релігії. Означену низку “філософій” можна,
очевидно, продовжувати. Наразі немає підстав, за якими ми
можемо “відмовити” у праві на існування такій відносно
самостійної галузі пізнання, як філософія освіти. А оскільки це
так, потрібно осмислити цей феномен у такому самому обсязі і
визначеннях, як філософія права, релігії, науки чи культури.
В інтелектуальній історії людства відома тісна взаємодія
філософії і педагогіки. Будь-яка педагогічна система завжди
своїм підґрунтям мала певну філософську систему, а будь-яка
філософська система як прикладне втілення реалізувалася
через педагогічні принципи та ідеї. Те, що ці сегменти науки,
культури, духовного життя суспільства як такого пов'язані одне
з одним, – очевидно. І педагогіка, і філософія займаються
ЛЮДИНОЮ, формуванням її духовного світу, загальної
культури, підготовкою до життя в самому широкому розуміння
цього слова. Проблемою є інше: яким чином і на яких засадах
здійснюється їхнє органічне поєднання, що конкретно означає
створений на цій основі синтез, яку функцію він виконує і як
змінюється в історичному просторі і часі?
Заглиблення в історію розвитку філософії і педагогіки дає
підстави для висновку про те, що всі великі і видатні педагоги,
як правило, були водночас відомими філософами і, навпаки, –
практично кожен великий філософ, як правило, завершував
“будівництво” своєї філософської системи етикою, головний
зміст якої складали вчення про мораль, теорія освіти і
виховання. Візьмемо, наприклад, античних мислителів. Фалес і
Демокріт, Сократ і Платон, Аристотель і Парменід. Хіба вони
були лише філософами? Хіба вони не бачили життя? Хіба їх не
цікавила доля людини, її навчання і виховання? Звичайно,
були, бачили, цікавила. Їхні етичні погляди – це чиста
(теоретична) педагогіка. Лише з тією різницею, що
висловлювалася вона на відповідному категорійному рівні,
систематизовано і у відповідності до загально-світогляднх
установок тієї доби. І не менше.
Те саме можна сказати й про великих педагогів. Руссо і
Коменський, Пирогов і Дистервег, Толстой і Ушинський,
Макаренко і Сухомлинський. Всі вони були не лише
знаменитими педагогами, але й видатними філософами,
8
оскільки намагались осмислити всезагальне, наблизити його до
ЛЮДИНИ, опрацювати механізми переведення в площину
конкретної навчально-виховної діяльності.
Цей взаємозв’язок є, звичайно, невипадковим. Філософія і
педагогіка є науками про людину, яка живе в суспільстві,
виконує певні соціальні ролі, реалізується (або не реалізується)
в ньому як особистість. Підготовка до життя – здобуття знань,
формування необхідних вмінь і навичок, світоглядної і
моральної позиції, загальної культури тощо, тобто, становлення
людини як особистості – складає основний зміст педагогічної
науки. Центральною є ця проблематика і у філософії. Саме тут
розгортається предметне поле співробітництва цих, здавалося б,
таких різних областей пізнавальної і практичної діяльності.
Саме тут здійснюється їхня взаємодія. “Саме тут, – як мовили
давні, – Родос”, де ми “маємо стрибати”, якщо хочемо
проникнути в сутність проблеми, а не обмежитися зовнішніми,
дотичними характеристиками.
Зрозуміло, кожна з означених дисциплін “добирається до
людини” своїми пізнавальними засобами, виконуючи при цьому
свої специфічні завдання. “Різність” предметів філософії і
педагогіки у науковій літературі відображена належним чином.
Що ж стосується їхньої єдності, то розмова лише
розпочинається. Характерно, що вона розгортається як розмова
про філософію освіти.
Тебе плохо?!