окремо пишуться:
1. усі частки, які творять форми слів або різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:
а) частки хай, нехай, за яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не розбудить;
б) частка би(б), за якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;
в) частка же(ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;
г) частки то, це, які у складі речення мають значення вка-зівності: мова й історія — то ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно
. частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.
3. частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
через дефіс пишуться:
1. частка бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремої о слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.
примітки: 1. якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.
2. якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.
2. частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- в складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.
примітка. якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.
разом пишуться:
1. частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся(-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.
якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.
2. частки би(б), же(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.
Психологія вивчає дуже складні і важко пізнаються явища. Чи можна побачити, як мислить, запам'ятовує людина, які образи виникають в його свідомості, чи можна, нарешті, побачити почуття людини - радість і печаль, любов і ненависть? Звичайно, ні. Про це невидимому світі можна дізнатися тільки непрямим шляхом, вивчаючи поведінку, діяльність людей у \u200b\u200bвсьому їх різноманітті.Люди багато чого очікують від досліджень психічного життя: їх результати хвилюють не тільки фахівців-психологів, в тій чи іншій мірі вони стосуються кожної людини, тому що психологія бере активну участь у вирішенні багатьох великих соціальних проблем. Найважливіші серед них - навчання, виховання, праця.
Стрімко і нестримно зростає обсяг інформації, необхідної людині в житті. Сучасний робочий, інженер, лікар, вчений повинен знати набагато більше своїх попередників. Кожне нове покоління змушене приблизно в одні і ті ж терміни засвоювати все більшу кількість знань. Без чіткого уявлення про те, як людина сприймає і пізнає навколишній світ, неможливо впоратися з цим завданням.
Людина - єдина на Землі істота, що відчуває потребу в праці. Але задоволення цієї потреби відбувається складними шляхами. Людина зараз глибше, ніж будь-коли раніше, усвідомлює цілі і соціальне значення своєї трудової діяльності. Він не хоче бути людиною-роботом, але все гостріше відчуває прагнення до творчості, до максимального розкриття своїх внутрішніх можливостей.
У зв'язку з цим слід назвати ще один напрямок психологічних досліджень - пошуки можливостей професійного відбору та професійної орієнтації. Вивчення об'єктивних вимог, що пред'являються різними професіями до психічної діяльності людей, визначення реальних можливостей самої людини, починаючи від чутливості органів зору або слуху і закінчуючи вмінням будувати відносини з оточуючими, повинні привести до того, що кожна молода людина виявиться в стані правильно визначити своє місце в спільній праці.