Память младшего школьника развивается по пути все большей произвольности и осмысленности. Во-первых, ученик начинает осознавать, а потом и дифференцировать мнемические задачи: что-то нужно запомнить буквально (например, написание иностранных слов), что-то пересказать своими словами и т.п. Во-вторых, в младшем школьном возрасте ребенок овладевает приемами запоминания. Первоначально школьники пользуются самыми простыми — длительным рассматриванием материала, многократным повторением материала при расчленении его на части, как правило, не совпадающие со смысловыми единицами. Самоконтроль за результатами запоминания осуществляется на уровне узнавания: первоклассник, например, смотрит в текст и полагает, что заучил его, поскольку испытывает чувство знакомости. У учащихся 3 и 4 классов имеются существенные и качественные сдвиги в развитии самоконтроля. Первой отличительной особенностью самоконтроля учащихся 3—4 классов является то, что они опираются преимущественно на воспроизведение, а не на узнавание (проговаривают вслух или записывают то, что запоминали). Вторая особенность самоконтроля заключается в том, что он у детей этого возраста изменяется и дифференцируется в зависимости от задачи запоминания. В одних случаях школьники прибегают к сплошной проверке и полностью воспроизводят материал (например, при заучивании правил); в других — к выборочной: проверяют, как они запомнили основные мысли, наиболее трудные места и некоторые детали. Все это говорит о том, что самопроверка при запоминании учеников к окончанию начальной школы приобретает все более активный и осознанный характер.
Младшие школьники лучше запоминают наглядный материал и значительно хуже — словесный. В словесном материале они лучше запоминают названия предметов и труднее — абстрактные понятия. Легче всего ребенку запомнить то, что включено в его активную деятельность, то, с чем он непосредственно действовал, а также то, с чем непосредственно связаны его интересы и потребности. Поэтому ходите с ребенком в экспериментариумы, посещайте интерактивные программы в музеях. В целом и произвольная, и непроизвольная память на протяжении обучения в начальной школе претерпевают существенные качественные изменения, и к третьему-четвертому классу память в целом становится более продуктивной.
Скільки людей на нашій планеті, стільки й думок. І щастя у кожного своє. Для маленьких дітей щастя — це мама й тато поруч, які їх люблять, майже не лають, заохочують поцілунками, смачними солодощами та іграшками.
Для підлітка щастя — це повага серед однолітків у школі, наявність якихось матеріальних благ, які, на його думку, йому просто необхідні. Це може бути модний смартфон, пара нових джинсів або кросівок тощо.
Але для літніх людей — це зовсім не щастя. Погодитеся? Для них, які пройшли довге й часом важке життя, щастя в іншому. І воно не вимірюється в матеріальному плані. Для людей похилого віку щастя — це діти, онуки. Якщо є ще й правнуки, то це величезне щастя. Для дідусів і бабусь неважливо те, що можна купити. Важливим для них є те, що як раз не продається. Це здоров’я близьких, їхнє щастя, любов. Для них важлива друга половина, яка йшла пліч-о-пліч через роки радості й смутку.
Объяснение:
Отже, щастя — дуже ємне поняття. Найчастіше воно залежить від віку та потреб людини
Відповідь:
Словничок термінів "Інклюзивна освіта - виклик сучасності":
1. Інклюзивна освіта
2. Рівність
3. Доступність
4. Індивідуалізація
5. Інклюзія
6. Адаптація
7. Взаємодія
8. Взаєморозуміння
9. Різноманітність
10. Участь
11. Підтримка
12. Соціальна інтеграція
13. Взаємоповага
14. Стимулювання розвитку
15. Відкритий навчальний середовище
16. Колективне навчання
17. Сенсибілізація
18. Інклюзивні практики
19. Адаптивність
20. Спільна відповідальність
Хмара слів:
- Рівність
- Доступність
- Індивідуалізація
- Участь
- Соціальна інтеграція
- Підтримка
- Взаємодія
- Різноманітність
- Стимулювання розвитку
- Відкрите навчання
- Колективне навчання
- Сенсибілізація
- Адаптивність
- Взаєморозуміння
- Взаємоповага
- Інклюзивні практики
- Адаптація
- Взаємоповага
- Інклюзивність
- Взаєморозуміння