Спілкування - складний соціально-психологічний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності і включає в себе обмін інформацією, вироблення стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера. В соціальному плані воно виступає засобом передачі людської культури і досвіду. Його специфіка полягає в тому, що співрозмовники розкривають свій суб'єктивний світ один іншому, виявляють індивідуальні особливості.
Змістовна сторона спілкування - це сукупність матеріальної, когнітивної, кондиційної, мотиваційної та діяльнісної складових:
матеріальне спілкування - обмін предметами і продуктами діяльності людини для існування і розвитку;
когнітивне - передача знань, навичок, умінь;
кондиційне - взаємовплив людей на створення стану фізичної і психологічної готовності до будь-якої корисної роботи (наприклад, до навчання);
мотиваційний - передача один одному спонукань, установок, мотивів до дій в певному напрямку;
діяльнісної спілкування - обмін навичками, операціями, вміннями з метою вдосконалення практики.
Спілкування різниться по:
Кількості учасників: міжособистісне, групове, масове;
вербальне (мова, мова), невербальне (міміка, жестіка);
Положення спілкуються: контактна (приватне), дистанційне (наприклад, через засоби масової інформації);
Умовами: офіційне (організовані зустрічі), неофіційне (за власною ініціативою);
Завданням: установче (з метою знайомства), інформаційне (обмін повідомленнями);
Засобам: безпосереднє (рука, голова, голосові звуки), опосередковане (слід, радіо, телебачення), пряме (можливість бачити, чути, відчувати), непряме (через посередників).
1. Патернализм (в медицине) — классическая модель взаимоотношений между врачом и пациентом, при которой пациент полностью полагается на квалификацию и опыт лечащего врача.
Деонтология, или деонтологическая этика (от др. -греч. δέον «должное»), — учение о проблемах морали и нравственности, раздел этики. При вынесении оценки совершённому действию деонтология руководствуется его соответствием или несоответствием определённым правилам.
2. При медицинском паттернализме врач выступает в роли «отца», заботящегося о «ребёнке», и полностью берёт на себя ответственность за здоровье и жизнь пациента.
3. Врачу следовало б составить убедительную беседу с пациентом.
4. Диагностирование болезни -> оценка рисков и состояния пациента -> сообщить пациенту о текущем состоянии дел -> при получении отказа пациента в сообщить о состоянии здоровья пациента близким (при их наличии), если они знали о болезни (не нарушая медицинскую тайну) и попросить их повлиять на решение пациента -> если таких людей нет, то отправить пациента к психиатру -> если пациент отказался, то взять у него расписку об отказе.
5. В - врач
П - пациент
В: Результаты ваших анализов неутешительные: (
объяснение рисков при отказе от операции). Я настаиваю на проведении операции уже сегодня вечером.
П: Нет. Я отказываюсь.
В: Есть серьезная угроза вашей жизни, подумайте о своих близких.
П: Они не знают о моей болезни / у меня нет близких.
В: Так сообщите их / у вас, наверное, много незавершенных дел в жизни, вам еще рано умирать.
П: Нет, не хочу/ нет, уже пора.
В: У вас очень пессимистические взгляды, пообщайтесь с моим коллегой, возможно, он вас убедит. (Выписывает направление к психиатру и дает пациенту).
П: Нет Хорошо.
В: Тогда дайте расписку об отказе / сообщите о своем решении относительно операции после беседы.
