Наш край багатий на видатних людей. Також він багатий і на відомих письменників. Так, до числа письменників нашого краю входять такі визначні постаті як В.Стефаник, А.Чайковський, серед сучасників С.Пушик, Ю.Андрухович, М.Савчук та ін.
Для розгляду візьмемо такого відомого письменника як Василь Стефаник.
Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Ця істина міцно утвердилася в нашому літературознавстві. Він найближчий соратник Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, товариш і спільник у творчій та громадській діяльності Леся Мартовича та Марка Черемшини. Творчість Стефаника припадає на кінець ХІХ та початок ХХ століття. Талант письменника найбільше виявився у жанрі соціально-психологічної новели. Основною темою його творів, як і творів Леся Мартовича і Марка Черемшини, що становлять разом із Стефаником так звану "покутську трійцю", було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Василь Стефаник зобразив трагедії і драми селян, про яких він говорив: "Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру ... За них я буду писати і для них".
Менше знаємо про нього як про людину. А така інформація теж важлива для глибшого розуміння творчості письменника, для проникнення в таємниці його майстерності. Цікавим видається спогад Василя Костащука, який добре знав Стефаника: "Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому відкривати найтаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить іскра і запалить світ".
Зима холодна,снежна,красива.Зимой дети играют в снежки.Ещё зимой все дети и взрослые лепят снеговика.Зима всегда украшает окна домов узорами.Зима так холодна что можно даже заболеть!Зимой снег очень белый и чистый!Зимний снег похож как на песок,ведь из него тоже можно строить что угодно!О зиме есть очень много красивых стихов!Так как зима так красива что и хочется написать красивый стих.Зима заставляет облысеть все деревья.Поэтому зимой нету листьев не на земле,не на деревьях.Без зимы было бы плохо и не весело!
1. _Говорят, что человек "царь природы". Что это значит? Это значит, что человек научился приручать животных, научился сажать растения, создавать себе с природы собственную среду. Человек научился изучать природу и знает много о ней на данный момент. Но всё ли хорошо? _Создавая с природы себе среду, человек, строя очередной дом - наносит ей вред, потому что вырубает лес. Человек строит заводы, которые делают выбросы в атмосферу, человек убивает животных, чтобы накормить себя и семью. Человек главный враг природе. _Что можно сделать, чтобы не так сильно ей вредить? Например, экономить электричество, воду, изобретать более экологичные добычи ископаемых и их переработки. Нужно выкидывать мусор, использовать биоразлагаемые пакеты, и хорошо бы посадить дерево. Нужно быть другом природы! 2.1"Человек царь природы?" 2.2."Природа и человек" 2.3"Природа и человек одно целое". _- это я обозначила абзацы. Надеюсь, нормально с:
Реферат на тему:
"Письменники рідного краю"
Наш край багатий на видатних людей. Також він багатий і на відомих письменників. Так, до числа письменників нашого краю входять такі визначні постаті як В.Стефаник, А.Чайковський, серед сучасників С.Пушик, Ю.Андрухович, М.Савчук та ін.
Для розгляду візьмемо такого відомого письменника як Василь Стефаник.
Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Ця істина міцно утвердилася в нашому літературознавстві. Він найближчий соратник Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, товариш і спільник у творчій та громадській діяльності Леся Мартовича та Марка Черемшини. Творчість Стефаника припадає на кінець ХІХ та початок ХХ століття. Талант письменника найбільше виявився у жанрі соціально-психологічної новели. Основною темою його творів, як і творів Леся Мартовича і Марка Черемшини, що становлять разом із Стефаником так звану "покутську трійцю", було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Василь Стефаник зобразив трагедії і драми селян, про яких він говорив: "Я люблю мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру ... За них я буду писати і для них".
Менше знаємо про нього як про людину. А така інформація теж важлива для глибшого розуміння творчості письменника, для проникнення в таємниці його майстерності. Цікавим видається спогад Василя Костащука, який добре знав Стефаника: "Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому відкривати найтаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить іскра і запалить світ".
Объяснение: