Мы живем в огромном мегаполисе. Вопросы об экономии ресурсов с каждым годом становятся все актуальнее. Их значимость связана, прежде всего, с экономическими и экологическими проблемами.
Энергия – это не только очень важный в повседневной жизни, но ещё и самый необходимый элемент выживания, поэтому мы должны к ней очень бережно относиться. За время существования нашей цивилизации много раз происходила смена традиционных источников энергии на новые, более совершенные. И не потому, что старые источники были исчерпаны. Солнце всегда обогревало: и тем не менее наши предки однажды приручили огонь, начали жечь древесину. Затем древесину сменил уголь, хотя запасы древесины казались безграничными, но паровые машины требовали более калорийного корма. Уголь вскоре уступает место на нефти. В наши дни ведущими видами топлива пока остаются нефть и газ. В погоне за избытком энергии человек всё глубже погружался в мир природных явлений и не очень задумывался о последствиях своих дел и поступков. Рост потребления электроэнергии увеличивает нагрузку на природу, истощаются природные ресурсы, к экологическим проблемам добавляется угроза «энергетического голода». Ключевую роль в предотвращении экологической катастрофы играет энергосбережение. Увидев нашу планету из космоса, люди поняли, как мала Земля и как она нуждается в защите. А от кого защищать ее? От своего неразумного к ней отношения, потому что, как выяснилось, на Земле нет более сильного и беспощадного разрушителя, чем человек. Поэтому необходимо заботиться о нашей планете, а именно не разрушить озоновый слой и не загрязнят воды Мирового океана. Но как это сделать? Ведь человек уже привык пользоваться всеми благами цивилизации! Может ли один человек изменить всю ситуацию?
Я думаю, нет!
Для экономии электричества дома мы используем энергосберегающие лампы вместо обычных ламп накаливания. Электроприборы не держим в «режиме ожидания», и даже стараемся пользоваться стиральной машиной только при полной загрузке, ведь даже при частичной загрузке, она потребляет почти столько же электроэнергии, сколько и при полной. Без необходимости не оставляем в комнатах включённым свет и зарядные устройства.. Обогрев помещения требует очень много энергии. Чтобы её сэкономить, мы утепляем окна и двери для устранения сквозняков в холодное время года. Привычка экономить энергию и природные ресурсы – это признак разумного и современного потребителя. Экономя ресурсы, мы заботимся, прежде всего, о будущем нашей страны, о будущем Планеты.
В нашей семье существует несколько правил энергопотребления и энергосбережения:
1.Использовать только энергосберегающие лампы!
2.Уходя, гасите свет!
3. Не держите включённым телевизор, если его не смотрите!
4. Не оставляйте электроприборы в режиме ожидания!
Вся наша семья соблюдает эти простые и полезные правила. Мы не только сохраняем бюджет своей семьи, но и бережём природу!
— Гей ти, молодий юначе, Іване-царевичу, — мовив йому сірий вовк, — чому ти слова мого не'послухався і взяв золоту вуздечку?
— Винний я перед тобою, — сказав сірому вовкові Іван-царевич.
— Гаразд, хай буде так! — мовив сірий вовк.—Сідай на мене, на сірого вовка, я тебе одвезу, куди тобі треба.
Іван-царевич сів сірому вовкові на спину, а зовк побіг так швидко, як стріла, і біг він, як у казці мовиться, довго, чи коротко і, нарешті, прибіг у царство королівни Олени Прекрасної. Підійшовши до золотої огорожі, яка оточувала чудовий сад, вовк сказав Івану-царевичеві:
— Ну, Іване-царевичу, злазь тепер з мене, з сірого вовка, йди назад тією ж дорогою, якою ми сюди прибули, і чекай мене в чистому полі під зеленим дубом.
Іван-царевич пішов, куди йому було сказано.
А сірий вовк сів біля золотої огорожі і чекав, поки вийде прогулятися в сад королівна Олена Прекрасна. Надвечір, коли сонечко почало заходити, в повітрі повіяло прохолодою, королівна Олена Прекрасна пішла в сад прогулятися з своїми нянями та з придворними панянками. Коли вона увійшла в сад і підійшла до того місця, де сірий вовк сидів за огорожею, — він раптом перестрибнув через огорожу в сад і схопив королівну Олену Прекрасну, перестрибнув назад і побіг з нею що було духу. Прибіг у чисте поле під зелений дуб, де його Іван-царевич чекав, і сказав йому:
— Іване-царевичу, сідай швидше на мене, на сірого вовка. Іван-царевич сів на нього, а сірий вовк помчав їх обох до царства царя Афрона. Няні і мамки і всі боярині придворні, які гуляли в саду з Прекрасною Оленою, побігли мерщій у палац. Зразу ж послали погоню, щоб догнати сірого вовка. Проте, скільки гінці не гналися, не змогли догнати вовка і ні з чим повернулися назад.
Іван-царевич, сидячи на сірому вовкові разом а прекрасною королівною Оленою, полюбив її від щирого серця, а вона — Івана-царевича; і коли сірий вовк прибіг у царство царя Афрона й Іванові-царевичу треба було відвести прекрасну королівну Олену в палац та віддати цареві, Іван-царевич дуже зажурився і почав гірко плакати.
Сірий вовк спитав його:
— Чого ти плачеш, Іване-царевичу? На те йому Іван-царевич відповів:
— Друже мій, сірий вовче, як мені, доброму молодцеві, не плакати, не журитися! Я від щирого серця -покохав прекрасну королівну Олену, а тепер мушу віддати її цареві Афрону за коня золотогривого, а якщо я її не віддам, то цар Афрон збезчестить мене по всіх землях.
— Служив я тобі багато, Іване-царевичу, — сказав сірий вовк, — прислужуся і в цьому. Слухай, Іване-царевичу: я зроблюся прекрасною королівною Оленою, ти мене відведеш до царя Афрона, він мене прийме за справжню королівну. Візьмеш коня золотогривого, і коли сядеш на нього і від'їдеш далеко, тоді я по у царя Афрона в чисте поле погуляти. І як він мене відпустить з няньками та мамками та з усіма придворними бояринями, і буду я з ними в чистім полі, тоді ти мене згадай, — і я знову коло тебе буду.
Сірий вовк вимовив ці слова, ударився об сиру землю і зробився прекрасною королівною Оленою, так що ніяк і пізнати не можна було, що то не вона. Іван-царевич узяв сірого вовка, пішов у палац до царя Афрона, а прекрасній королівні Олені сказав чекати за містом. Коли Іван-царевич прийшов до царя Афрона з удаваною Оленою Прекрасною, то цар дуже зрадів. Він прийняв королівну, а коня золотогривого віддав Івану-царевичу. Іван-царевич сів на того коня, виїхав за місто, посадив з собою Олену Прекрасну і попрямував до царства Долмата.
А сірий вовк живе у царя Афрона день, другий і третій замість прекрасної королівни Олени, а на четвертий день прийшов до царя Афрона попроситися в чисте поле погуляти, щоб розвіяти журбу-печаль люту. Сказав так йому цар Афрон:
— Ах, прекрасна моя королівна Олено! Я для тебе все зроблю, відпущу тебе в чисте поле погуляти!
І наказав нянькам та мамкам та всім придворним бояриням з прекрасною королівною іти в чисте поле гуляти.