в воздухе в саду было пусто, и только нежная музыка наполняла эту пустоту какой-то непередаваемой прелестью.
наташа кончила и, рассеянно пригнувшись к роялю, задумчиво засмотрелась в окно. аплодисменты слушателей с террасы вывели ее из задумчивости.
она встала, вышла на террасу, весело поздоровалась и заявила: «а мамы и зины нет дома».
«это, конечно, грустно, — пренебрежительно ответил корнев, — но так и быть, могут подольше на этот раз не являться».
«ну, », — махнула рукой наташа. и, присев на ступеньки, заглядывая на небо и в сад, сказала: «скоро потянет прохладой ».
«а пока положительно дышать нечем», —ответил корнев, присаживаясь возле нее
як відомо з тексту роману дж. свіфта «мандри гуллівера», головний герой, гуллівер, потрапив у ліліпутію.
жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. вони у дванадцять разів менші за гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. звичайно, герой міг вирватися з цієї неволі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки ліліпутів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. незважаючи на те, що людина-гора, як ліліпути назвали гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.
гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиляється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається враження, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.
дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! мабуть, атмосфера підлабузництва вплинула і на гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.
але стався один випадок, який змінив ставлення гуллівера до ліліпутів. героєві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: гуллівера мали осліпити. на думку ліліпутів, очі гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна дивитися на світ очима міністрів». тобто мета ліліпутів — нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу. цей факт змусив його переглянути свої погляди, у гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. він тікає до блефуска. а за кілька місяців повертається до ії.
я подумала про те, що жителі фантастичної країни ліліпутії надто маленькі. вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких полонили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. зробивши своїх героїв маленькими, свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.
тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.
источник: як не перетворитися на ліліпута? - твори | зно
